Майбутнє транзиту російського газу до ЄС через Україну з 2020 року невідоме. Тому заступник голови Єврокомісії з енергетичного союзу Марош Шефчович відвідає Москву 13 червня. Там він зустрінеться з міністром енергетики РФ Олександром Новаком і спробує домовитися про наступний раунд переговорів між ЄС, Україною та Росією. Про це повідомляє DW.
«Єврокомісія вірить, що наступна тристороння зустріч на рівні міністрів має відбутися якомога швидше», – заявили у прес-службі відомства.
Як відомо, останній раунд тристоронніх переговорів відбувся ще у січні. Єдиним його результатом стала пропозиція ЄК свого варіанту транзиту Україною. Шефчович тоді відмовився озвучувати деталі.
Російська сторона у січні дала чітко зрозуміти, що згодна продовжувати переговори не раніше травня – коли будуть зрозумілі підсумки президентських виборів в Україні. Але після інавгурації Володимира Зеленського з Києва не прозвучало жодних заяв про зміну позиції щодо транзиту.
Часу на завершення переговорів залишається дедалі менше – чинний контракт діє лише до кінця року. Якщо до 1 січня 2020 року не вдасться підписати новий контракт, то невідомо, чи продовжиться транзит російського газу до ЄС територією України. Тому Шефчович поспішає – він заявив, що хотів би провести наступний раунд переговорів ще до літньої перерви.
Хоча в України тепер є новий президент, у Росії, судячи з усього, вистачає приводів для нового відстрочення. Адже на 21 липня заплановані дострокові вибори Верховної Ради, від результатів яких залежить, яким буде новий уряд України. Саме Кабмін визначає склад делегації, а також її цілі на газових переговорах.
Крім того, восени повинні сформувати новий склад Єврокомісії. Поки що невідомо ні хто відповідатиме у ній за енергетику, ні хто взагалі її очолить. Щоправда, навряд чи позиція Єврокомісії з газового питання зміниться кардинально. Крім того, рішення ухвалюються колегіально всіма 28 комісарами.
Російська сторона очікувала не лише завершення президентських виборів в Україні. Не менш важливий фактор – будівництво газопроводів «Північний потік-2» та «Турецький потік». Якщо обидві трубопроводи запустять, Росія зможе пустити ними майже весь газ, який вона зараз транспортує територією України.
У питанні транзиту між державами ЄС великих розбіжностей немає, на відміну від питання «Північного потоку-2» – у Центрально-Східній Європі в трубопроводі бачать загрозу, а країни, компанії з яких є учасниками проекту, наприклад Німеччина та Австрія, вважають його вигідним. А ось підтримку транзиту територією України всередині ЄС ніхто не заперечує.
Інтерес ЄС полягає у стабільних поставках газу на його територію, зокрема і українським маршрутом. Тому Брюссель і виступив посередником у переговорах. За словами джерела DW у Єврокомісії, варіант, запропонований Шефчовичем у січні, залишається актуальним. Як тоді повідомляли ЗМІ, йдеться про контракт на 10 років з мінімальним обсягом річного транзиту на рівні 60 млрд кубометрів газу.