Олег Сенцов: «Переговори кращі за війну, а мирні угоди укладаються з ворогами, а не з друзями»

Український режисер Олег Сенцов через три тижні після свого звільнення з російської колонії приїхав до французького Страсбурга. Там він зустрівся з президентом Франції Емманюелем Макроном і обговорив з ним конфлікт на  Донбасі та шляхи його вирішення. Під час свого візиту до Ради Європи Сенцов дав інтерв'ю RFI і розповів про свої подальші дії, ставлення до «формули Штайнмайєра», до Путіна і про перебування в російському полоні. Пропонуємо найцікавіші тези з інтерв’ю Олега Сенцова.

Про візит у ПАРЄ

Чому в ПАРЄ? Я їжджу зараз всюди, де можна поспілкуватися з людьми, які можуть прийняти якісь рішення, спрямовані на допомогу Україні і звільнення наших полонених. Це я вибрав собі таке завдання як громадський діяч.

Про Еммануеля Макрона

Я не знаю, які у нього наміри. У нього своя країна, він президент. Франція – не Україна. У нього свої інтереси, і це треба завжди розуміти. Він допомагає, робить все, що може, але у нього свої завдання, які він виконує. Але якщо він допоможе добитися миру в Україні, щоб не гинули хлопці на передовій, щоб вогонь припинився, щоб полонені повернулися, – це вже добре, вже буде плюс.

Я спробував донести до Еммануеля Макрона, який вже розуміє це певною мірою, що Путін не віддасть Крим, не віддасть Донбас на умовах України, буде намагатися через Донбас контролювати Україну. Він буде намагатися вивертати їй руки, не давати їй розвиватися далі. Звісно, ні про який вступ України в НАТО і Євросоюз не може бути й мови. Але Україна поки що до цього і так не готова.

Те, що президент Макрон тиснув руку Путіну, потім тиснув мені, – ну і що? Що від цього зміниться? Переговори кращі за війну, а мирні договори укладаються з ворогами, а не з друзями. З друзями дружать, з ними не потрібно укладати договори.

Про Путіна

Путін – важкий переговорник. У нього є свої цілі, які діаметрально протилежні українським, які навіть близько не відповідають жодним європейським канонам. Може, зовні він навіть посміхається, показує, що хоче миру, але...

Путін – абсолютно радянська людина, з фсбешним підходом до життя, який хоче утримувати не тільки свою Росію так, як він її утримує, поневоливши навіть власне населення, а й пострадянські республіки.

У них він хоче бути лідером, якого слухають, якому підпорядковуються. І тільки його думка має бути головною. Такі підходи для нас неприйнятні.

Розумієте, у мене двоє друзів в Криму загинули. П'ять років [полону] порівняно з цим – не проблема. 13 000 чоловік загинуло в Україні – це проблема. А п'ять років – це не проблема, а маленька неприємність.

Про «формулу Шнайнмайєра»

Переговори з приводу підписання всіх цих угод ведуть президент і МЗС, уряд України, вони несуть відповідальність. Я як член громадянського суспільства і народ України будемо дивитися, щоб вони зробили так, щоб їх угоди не суперечили запитам народу України і нашій країні.

Просто ви повинні розуміти таку просту річ: Путін не віддасть Донбас на наших умовах. Він нас не відпустить – все, хлопці, йдіть до Євросоюзу, ми тут самі розберемося. Ні, так не буде. Якщо ви цього не розумієте, то значить ви не розумієте, що таке Путін.

Буде пастка в кращому випадку і зашморг на шиї України. Просто зараз він намагається його легалізувати, зафіксувати ситуацію: є Крим – ніхто про нього не говорить. Ось є Донбас, який ми зараз впихнем в Україну, але там будуть путінські хлопці, підлеглі, через яких він буде керувати Україною, і Верховною Радою – може, навіть сюди вони зможуть приїхати. Це буде взагалі цікаво – люди, які вбивали наших громадян, приїдуть сюди як депутати. Це буде взагалі страшна ситуація, яку ми не хочемо допускати.

У всіх цих угодах є важливий момент: це контроль кордону. Це особисто для мене найважливіше. Тому що вибори, комісії, навіть амністія – це все не такі важливі питання. Якщо ми не будемо контролювати кордон, ми не будемо контролювати Донбас. Це питання якось затирається, його не обговорюють, воно вторинне. А якщо він не віддасть нам кордон, його контролюватимуть з боку України нинішні бойовики і сепаратисти, нічого не зміниться. Просто його статус буде легалізований, а це пастка. Якщо в неї попаде Зеленський зі своїм урядом, то це буде великим провалом.

Про 145-денне голодування у російській в’язниці

Я не думав, що воно триватиме так довго. Я розумів, що нас не звільнять. У мене було завдання привернути увагу до цієї проблеми. Навіть не до мене особисто, тому що я і так був досить відомий. У мене було завдання привернути увагу до решти політв'язнів, до цієї проблеми. Я бачив, що переговори (про обмін ув'язненими між Росією і Україною – ред.) зайшли в глухий кут і нічого не відбувається.

Я довго про це думав і врешті прийняв рішення. Я ніколи не приймаю поспішних і необдуманих рішень – тим більше таких ключових. Тому я до цього готувався і вибрав момент напередодні чемпіонату світу, щоб пік голодування припав на чемпіонат. Так можна було привернути увагу. Це був прорахований крок.

Зараз наші хлопці все ще у в'язниці: 86 осіб, як мінімум, в Росії. Більшість з них – кримські татари, які сидять за свої релігійні та політичні переконання, не зробивши нічого. І мінімум 127 військових, цивільних, жінок, навіть неповнолітніх дітей утримуються в тюрмах Донбасу в жахливих умовах.

Ось це проблема! Про це треба зараз говорити! А те, як я голодував, це вже минуле. Кому цікаво, я під час голодування вів щоденники. У мене нерозбірливий почерк, я всім говорив, що пишу книгу, і охоронці не могли зрозуміти, що я веду щоденники. Записував все, що відбувалося зі мною, потік свідомості. Це все я зміг вивезти звідти. Через рік ця книжка буде видана, і кому цікаво, зможе її прочитати і в усе це зануритися докладно.

фото Facebook Олега Сенцова

Про подальшу участь у політичному житті

У мене крім громадського  життя є кіно, яким потрібно займатися, свої якісь ідеї втілити. Вони у мене є, є вже в письмовому вигляді – сценарії, книги. В ув'язненні повністю я три готових сценарії закінчив і все готовий це знімати. А участь у політичному житті – це питання майбутнього. Там буде видно.

Про плани щодо зйомки фільмів

Я потихеньку почав процес підготовки до зйомок мого фільму, який мав знімати ще до революції в 2013 році, але просто не встиг. Ми провели підготовку, готові були знімати, але почалася революція, потім війна і в'язниця... Зараз ведемо нову підготовку, і якщо все буде добре, то восени наступного року ми почнемо знімати.

Я розумію, що до мене великі очікування і вимоги. Я не боюся відповідальності – роблю те, що можу робити. Але розумію, що зазвичай в кіно фігура режисера мало помітна – зазвичай це маленька фігура, але творчість у нього велика. У мене навпаки – творчість моя дуже маленька, дуже скромна і поки що великого вкладу не внесла, а фігура велика – набагато більша, ніж моя реально створена кіношна творчість. Я сподіваюся, з часом баланс буде відновлено, і я зможу довести, що я можу знімати кіно, а не тільки бути громадським режисером.

Про вплив в’язниці

П'ять років змінять будь-яку людину. Я працюю над собою завжди, і в'язниця була одним з етапів. Не було такого, що я жив за одними принципами, одними судженнями, і ось в'язниця все змінила. Це не перша важка пригода в моєму житті, у мене було досить багато важких ситуацій.

Багато з тих, хто не знає мене близько, кажуть: «Ти ось вийшов, як наче з курорту прилетів». Я як був у в'язниці вільний, до в'язниці, так і після неї вийшов вільним. Тобто не було навіть моменту – і вихід з літака, і вихід з камери – що «вау, я на волі». Я завжди був вільним.