Дочірня компанія фірми російського олігарха і соратника президента РФ Владіміра Путіна Олега Дерипаски видобуває з українських надр кварцит, який перевозить в Росію для використання в російському оборонному комплексі. Про це повідомляють журналісти програми «Схеми».
Зазначається, що високочистий кварцит – речовину, подібну до піску, тільки із значно вищим вмістом кремнію, видобувають на Баницькому родовищі, що знаходиться в селі Баничі у Глухівському районі на Сумщині. У цій сировині міститься 99% цього елементу, тоді як в аналогічних кар’єрах в Україні видобувають кварцит гіршої якості.
«Таких родовищ у світі дуже мало. В Європі аналогів йому нема. Тому це родовище є унікальним», – наголошує почесний розвідник надр Костянтин Ткачов. Із кварциту з Баницького родовища, в тому числі, роблять кремній надвисокої якості. Вчені називають цей мінерал «сировиною майбутнього».
Кремній – один із основних елементів у металургії, електротехніці, радіоелектроніці та напівпровідниках. Він – основа для сонячних батарей. Йому немає заміни в автомобільній, медичній, авіаційній, військовій та космічній промисловостях.
Почесний розвідник надр Ткачов так оцінює запаси цього родовища: «Щорічно тут видобувається десь 50-60 до 100 000 тонн. А сама потужність цього рудника – десь 120 000 тонн. Тобто цього родовища вистачить десь на 100 років».
Та нині Баницький кар’єр майже не постачає кварцит українським підприємствам. Понад 90% видобутку він продає у Росію. У той час, як Україна вимушена імпортувати кремній з Китаю – її кремнієва промисловість орієнтована на іншу країну. А цінна сировина з українських надр їде до держави, яку сама ж Україна визнала агресором
«Схеми» виявили, що ця сировина використовується навіть в російській оборонці. А заробляє на цьому всьому – російський олігарх Олег Дерипаска.
Компанія, що працює на Баницькому родовищі – «Глухівський кар'єр кварцитів» – розташована в Україні, але на уніформі працівників підприємства – символіка російської компанії «Русал», засновником якої є Дерипаска.
З алюмінію та його сплавів, виробленого заводами Дерипаски, роблять літаки, броню для танків та артилерії, двигуни, кораблі, частини ракет, стрілецьку зброю. Компанія Дерипаски працює і для військової промисловості. Серед найбільших її клієнтів – Савелівський завод, який виготовляє станки для російської «оборонки».
Форму «Русалу» там носять не випадково. Власником ТОВ «Глухівський кар’єр кварцитів» із 2011 року є кіпрська United Company Rusal Silicon Limited. А це – «дочірня компанія» російського «Русалу». Тобто із надр України цінну сировину під час війни з Росією безперешкодно видобуває російська фірма – і заробляє на ній.
Завантажені кварцитами вагони оформлюють на митному пункті, розташованому на межі території підприємства. Для цього на підприємство приїжджає український митник.
Щотижня сотні тонн унікального мінералу їдуть на російські заводи. Це майже весь обсяг, який підприємство видобуває за рік. Лише невеликі об’єми кар’єр продає українським підприємствам, здебільшого – дрібний щебінь.
У 2018 році покупцями українського кварциту стали два російські підприємства. Майже половина видобутку постачається на завод «Кремній-Урал», який належить до об’єднаної компанії Дерипаски.
І ще близько половини видобутих кварцитів їде на Новолипецький металургійний комбінат іншого російського олігарха, мільярдера Володимира Лісіна.
Та Глухівський кар’єр – не єдиний актив Дерипаски в Україні. В алюмінієвій промисловості держави Дерипаска вже 13 років, і досі володіє майже десятком підприємств у цій сфері в країні – від виробництва до торгівлі цим металом. Найбільший з них і досі діючий – Миколаївський глиноземний завод, який виробляє глинозем – сировину для алюмінієвих заводів російського олігарха.
Та серед компаній друга Путіна є українське підприємство, робота якого безпосередньо пов’язана із кар’єром у Баничах.
У 2006 році Дерипаска разом із партнерами викупив контрольний пакет акцій Запорізького алюмінієвого комбінату – найбільшого в Україні виробника цього металу. Крім алюмінію, тут виробляли і кремній з баницьких кварцитів.
В Уряду були великі плани на цей комбінат, але вже за кілька років нові власники поступово довели завод до повного банкрутства. За даними правоохоронців, звідти зрештою вивели гроші та вивезли обладнання. А кар’єр, який був частиною заводу, виділили в окреме підприємство.
В 2011-му Україна повернула понад 60% акцій запорізького заводу в державну власність – це й спричинило судову тяганину, що тягнеться майже десятиліття.
Пізніше російський бізнесмен вирішив, що є постраждалою стороною у процесі повернення заводу державі і запросив компенсацію у майже $40 млн доларів. Суди і досі тривають. Водночас, одна із кіпрських компаній олігарха, Velbay Trading, і станом на цей час володіє 29% акцій комбінату.
У свою чергу, в СБУ заявили, що вважають Дерипаску ключовою особою, причетною до фактичного знищення Запорізького комбінату. І за це його навіть збирались оголосити в міжнародний розшук.
Зрештою, у розшук олігарха так і не оголосили, а справа так і не дійшла до суду. Але замість розшукового списку Дерипаска потрапив до іншого.
У травні 2018-го російського олігарха внесли до санкційного списку РНБО. Дерипасці заборонений в’їзд до України, заблоковано його активи на її території та заборонено виводити з них гроші.
У цей список потрапили і три його підприємства, які «протидіють Україні, забезпечують військову складову поставок в збройні сили Російської Федерації». Серед них і московський офіс «Русалу».
Проте решта дочірніх компаній Дерипаски до списку не потрапили. Тому десятки інших юросіб, що входять до складу «Русалу» – дочірні, материнські і афільовані з ним компанії – вільно працюють в Україні та з Україною.
Частина акцій Запорізького комбінату теж дотепер залишаються у власності Дерипаски. А його підприємство на Сумщині продовжує видобувати цінну сировину з українських надр та постачати її напряму до Росії.
В СБУ журналістам так і не надали відповідь, чому до санкційного списку не потрапили кілька дочірніх компаній, які належать російському олігарху.
Але натомість наголосили, що Запорізький алюмінієвий завод та родовище кварцитів у Баничах – вже у власності держави.
Однак Глухівське родовище і не було приватним, адже копалини належать народу України, а компанія Дерипаски лише працює на ньому за дозволом на розробку надр.