Згідно з даними загальнонаціонального опитування WWF-Україна, 83% українців різко негативно ставляться до незаконного полювання на рідкісні дикі види тварин – ведмедя та рись – і вважають, що держава має забезпечити виконання Закону України щодо їх захисту. Такі дані зоозахисна організація отримала в ході всеукраїнського опитування, проведеного соціологічною агенцією Info Sapiens.
Згідно з опитуванням, 66% респондентів по Україні та 75% у Карпатах знають, що рись включена у Червону книгу і полювання на неї заборонено. Загалом 82% українців негативно сприймають можливу перспективу того, що ведмідь та рись можуть зникнути в Україні взагалі.
«Нелегальне полювання на диких тварин (браконьєрство) є однією з основних загроз для їх виживання в Україні, і згідно з анонімним дослідженням WWF-Україна, на першому місці серед мотивів йде утвердження свого статусу, тобто можливість безкарно робити все, що заманеться, – розповів Богдан Вихор, керівник напряму WWF-Україна «Рідкісні види».
«Ні Червона книга, ні законодавство поки не в змозі зупинити вбивство рідкісних видів в основному через слабке правозастосування. Згідно публічного звіту Держагентства лісових ресурсів, в 2019 році на порушників правил полювання складено майже 3 тисячі протоколів. Реальну ж відповідальність несуть лише одиниці, а це створює враження безкарності», – наголосив він.
Експерти WWF-Україна проаналізували дані про стан популяцій рисі та ведмедя за останні 10 років і виявили, що їх чисельність не зростає, незважаючи на довготривалий охоронний статус (ведмідь включений до Червоної книги України у 2003 році, рись – 1994-му). Окрім боротьби з браконьєрством важливими питаннями залишаються збереження оселищ та міграційних коридорів для диких тварин, створення нормативних документів (Національних планів дій для збереження рисі та ведмедя) та механізми компенсації шкоди, завданої рідкісним видам.
У WWF-Україна переконані, що створення природоохоронних територій, зокрема, заповідних (національні парки, заповідники тощо) сприятиме збереженню рідкісних видів та їх оселищ. Станом на 1 січня 2020 року в Україні лише 6,77% площі країни заповідні. Для порівняння Стратегія з біорізноманіття Євросоюзу передбачає, що до 2030 року щонайменше 30% території ЄС повинні стати природоохоронними.