Упродовж кількох тижнів російські окупанти намагалися чинити наступ на столицю з обох боків Дніпра. Але чим більше місто, тим важче його захопити. А Київ величезний: більший за площею, ніж Нью-Йорк, і в п’ять разів більший за Маріуполь, який російські війська також силувалися взяти тижнями.
Водночас росія надто недооцінила затятість українців ставати на захист своєї батьківщини. Тому російським військовим, які очікували на прихильне до них суспільство, наткнулися на війну з містянами, які борються за свободу свого дому. Як плани росіян зазнавали краху та що робить Київ неприступним для окупантів, проаналізував Mind.
Передусім захоплення столиці пішло проти плану ще в перший день вторгнення, коли російські гелікоптери атакували аеродром Гостомель на околиці Києва та наткнулися на жорсткий опір. Оскільки військові не змогли утримати аеропорт, їм не вдалося швидко нарощувати повітряно-десантні сили, необхідні для вторгнення в столицю.
Наступного дня росія направила невеликі сили безпосередньо до Києва, певно, маючи намір швидко повалити український уряд. Колони російських вантажівок та гусеничної техніки змогли проїхати прямо проспектом Перемоги – по головній магістралі, яка веде до центру Києва. Проте танки та інша бронетехніка корисні для армій тоді, коли вони підтримуються піхотою та авіацією. Але ця колона була значною мірою сама по собі.
Деякі аналітики вважають, що навіть переважання українських винищувачів у відношенні 10 до одного не забезпечує стовідсоткових шансів взяти місто, зважаючи на неспроможність росії координувати свої наземні сили з розвідкою, авіацією та технікою.
Після провалу початкового плану росія вдалася до іншої стратегії – оточити Київ.
Зовнішнє кільце мало б блокувати доступ до важливої зброї та припасів, внутрішнє – блокувати сили противника та забезпечувати основу для більш надійної атаки.
Але росіяни провалили наступ, не заключивши жодного кільця, зі збереженням української лінії постачання.
ЗСУ невпинно атакували російські позиції вздовж основних доріг.
«Ми шукаємо вогневі позиції, на яких видно ділянку дороги, – розказала лейтенант Тетяна Чорновол. – Ми знаємо, що колона буде їхати дорогою».
Навіть якби російські окупанти прорвалися у східну частину міста, назрів би ще один оборонний ресурс: річка Дніпро, яка розділяє місто навпіл. Мости ще більше обмежують просування росіян. Після перетину одного з мостів російським військам довелося б підійматися до західної сторони Києва через крутий схил, який є природним прикриттям для центру міста.
Наступ росіян також ослабила серія безглуздих логістичних невдач. Тисячні війська, які наступали на захід від Дніпра, мали йти вузькою дорогою. Без залізниці вони перевозили припаси з Білорусі на колонах, які неодноразово потрапляли в засідки.
Російська армія підійшла до передмістя Києва на північному заході від міста. Але українські сили дотепер зупинили просування ворога. Російські війська на схід від річки боролися з власними проблемами постачання. Наступ з півночі не дозволив захопити Чернігів, залишивши українцям простір для боротьби.
Окреме нестійке просування до Києва від Сум так і не забезпечило послідовну лінію атаки через часті виснажливі контратаки українських військ.
Нещодавно Москва пообіцяла зменшити інтенсивність своєї військової активності навколо Києва, фактично визнавши, що просування до столиці зупинилося. Українці повернули собі низку міст за межами столиці, що свідчить про принаймні частковий відступ росіян.