Понад сто російських сімей написали звернення до президента росії владіміра путіна з вимогою знайти їхніх родичів, які пішли на війну в Україні, та включити до списку військовополонених.
Зараз вони вважаються зниклими безвісти, а тому робота з пошуку не ведеться, пишуть родичі.
Про це повідомляє «Север.Реалии», у розпорядженні видання є копія листа.
Автори звернення пишуть, що у відповідь на прохання дати хоч якусь інформацію про рідних їм надсилають різні відписки та відомості: одні міністерства та відомства кажуть, що рідні живі, інші – що зникли безвісти чи загинули.
«Міністерство оборони рф понад п'ять місяців блокує зміну статусу військовослужбовців незалежно від відомостей, що постійно змінюються. Родичам доводиться шукати факти та доводити самим, що їхній син, чоловік у полоні (загинув), – так по всій країні. Уповноважені органи погано працюють, допомоги від командирів військових частин немає», – йдеться в листі.
Його підписали 106 сімей, які не можуть знайти родичів.
Журналісти видання поговорили з тими, хто підписав лист. Одна з авторів листа – Анна Данілова, яка хоче повернути свого 47-річного чоловіка Алєксандра.
Вона розповіла, що чоловік, їдучи, сказав – їде у відрядження на навчання. 3 квітня українська сторона повідомила, що його вбито. У частині їй одразу відповіли, що чоловік живий, а наступного дня – що згорів і забирати нічого. Водночас українські військові тепер кажуть, що він живий, і обіцяють показати відео. На тлі цих подій у Анни трапився мікроінсульт, вона говорить, заїкаючись.
Все гучніший голос родичів військових, які, незважаючи на страх репресій, нарешті почали вимагати відповідей, може вплинути на політику кремля, вважає політолог Аббас Галлямов.
«Будь-який суспільний тиск, досягнувши певної сили, здатний змінити плани кремля, – зазначив політолог у розмові з The Insider. – Влада розуміє, що протестні настрої зростають і не варто їх провокувати ще більше, тому після того, як невдоволення з конкретного питання перевищує поріг допустимого, вони перестають ігнорувати незадоволених і починають маневрувати. У багатьох випадках вони відступають. Отже, все в руках самих громадян; усе залежить від того, чи зможуть вони поєднати зусилля і голосно заявити про себе».