Попри всі попередження Сполучених Штатів, у тому числі за два дні до вторгнення, у Євросоюзі не вірили, що росія розпочне війну проти України. Водночас ніхто в Європі не сподівався, що Україна зможе настільки успішно боротися за свою свободу.
Джерело. Про це розповів Жозеп Боррель, високий представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки, виступаючи на конференції послів ЄС у Брюсселі.
Переклад промови Жозепа Борреля подає «Європейська правда».
Свій виступ глава європейської дипломатії присвятив значним змінам у світовому порядку, які відбулися за останній час і пов’язані з російською війною в Україні та енергетичною кризою після того, як постачання з росії дешевих нафти й газу виявилися більше недоступними.
Головні тези з виступу Жозепа Борреля
Залежність від росії та Китаю виявилася згубною
Наше процвітання ґрунтувалося на дешевих енергоносіях з росії. Російський газ сприймався як дешевий, доступний, безпечний і стабільний – але вже доведено, що це не так.
Іншим джерелом був доступ до великого китайського ринку – для експорту та імпорту, для передачі технологій, інвестицій та дешевих товарів.
Китайські робітники з їх низькими зарплатами зробили набагато більше для стримування інфляції в Європі, ніж усі центральні банки разом узяті.
Отже, наше процвітання базувалося на Китаї та росії. Очевидно, сьогодні ми мусимо шукати нові шляхи для енергії всередині Європейського Союзу, тому що ми не повинні міняти одну залежність на іншу.
США не можуть постійно дбати про безпеку ЄС
З іншого боку, ми делегували свою безпеку Сполученим Штатам. Хоча співпраця з адміністрацією Байдена є чудовою, а трансатлантичні відносини ніколи не були такими хорошими, як сьогодні – хто знає, що станеться за два роки (після президентських виборів у США) або навіть у листопаді (після проміжних конгресових виборів)?
А якби вже зараз замість Байдена в Білому домі був Трамп чи хтось подібний? Якою була б відповідь США на війну в Україні? Якою була б наша відповідь?
Ми повинні брати на себе більше відповідальності. Ми повинні взяти на себе більшу частину відповідальності в гарантуванні власної безпеки.
Більше не існує світу, у якому США дбають про нашу безпеку, а Китай і росія забезпечують основу нашого процвітання.
Війна в Україні
Війна в Україні триває. Ми не передбачали, наскільки ефективно Україна чинитиме опір. І ми не вірили, що війна буде.
Я маю визнати, що коли американці казали нам: «Вони нападуть», то ми дуже неохоче в це вірили.
Добре пам'ятаю, як держсекретар Блінкен зателефонував мені і сказав: «Це станеться цими вихідними» – а вже за два дні росіяни почали бомбити Київ.
Але ми не вірили, що це станеться, і не передбачали, що Україна готова чинити опір так запекло й так успішно, як вона це робить. Безумовно, завдяки нашій військовій підтримці, без неї це було б неможливо, але ж і українці зі свого боку доклали зусиль.
Ми також не передбачали, що путін може піти на масову мобілізацію та відкриті ядерні погрози. Думаю, всі ви читали й перечитували останню промову путіна, коли він оголосив про анексію.
Кожен європейський громадянин мусить прочитати цю промову – і ви, зокрема. Ви маєте пояснити світові, що означає його ставлення до Заходу і якими є справжні причини війни.
Ідеальний шторм
Боюся, що все тільки починається. Продовольча криза ще погіршить ситуацію в багатьох частинах світу. Сомалі та «Африканський Ріг» – приклад того, як зміна клімату плюс війна створюють гуманітарну кризу таких масштабів, про які ми в Європі навіть не здогадуємось. Ми входимо в ідеальний шторм.
По-перше, відбувається зростання цін. По-друге, центробанки підвищують відсоткові ставки. Першими це роблять Сполучені Штати, але всі інші мають повторювати, бо інакше їхня валюта буде девальвована – тож усі бігом підвищують відсоткові ставки.
Це нагадує мені те, що відбувалося в Європі перед запровадженням євро, коли всі мали слідувати монетарній політиці, яку диктувала Німеччина. Бо якщо ви не робили те саме, що й Берлін, то капітал витікав. Те, що відбувалося між нами до введення євро, відбувається сьогодні в масштабах світу.
У світі є тренд на авторитаризм
Авторитарність розвивається. Тепер це не тільки Китай і росія. Іноді авторитарні держави носять костюм демократії, але вже не є демократіями. Є і ті, хто й не намагається виглядати як демократія.
При цьому світ не є суто двополярним. Є багато гравців, кожен зі своїми інтересами і цінностями. Подивіться на Туреччину, Індію, Бразилію, Південну Африку, Мексику, Індонезію. Вони лишаються посередині у цьому структуруючому протистоянні. Це держави-гойдалки, які пристають на той чи інший бік відповідно до своїх інтересів, а не лише цінностей.
Зброєю зараз стає все – енергетика, інвестиції, інформація, міграційні потоки, дані тощо. Йде глобальна боротьба за доступ до стратегічних сфер: кіберпростору, морського чи космічного простору.
ЄС має навчитися бути сміливим
Ми мусимо бути швидшими й ризикувати. Іноді я дізнавався більше про те, що десь відбувається, читаючи газети, ніж звіти з представництв ЄС.
Ви маєте бути в режимі 24-годинного реагування. Ми живемо в часи кризи й маємо працювати в кризовому режимі. Будьте готові бути сміливими, проявляючи ініціативу.
Щоб ми не робили, будуть рішення, які порушують табу.
Ми порушуємо табу, використовуючи Європейський фонд миру для закупівлі зброї для України, а на початку було чути: «О, це неможливо, ми ніколи цього не робили».
«Ми ніколи цього не робили» – це не рецепт. Можливо, нам треба почати робити те, чого ми ніколи не робили в минулому. Так, ми місяцями дискутували про тренувальну місію ЄС в Україні, чи це варто робити – а потім прийшла війна, і ми кажемо: «Шкода, що ми цього не зробили».
Ми не можемо замінити одну залежність іншою
Ми повинні трохи вийти з кризового режиму. Для цього потрібно більше думати про те, як технології змінюють світ. Про взаємозв'язок між енергією, кліматом і сировиною.
Ми щасливі, що імпортуємо багато скрапленого природного газу через LNG зі Сполучених Штатів (за високою ціною, до речі!) і заміщаємо російський газ американським і норвезьким або азербайджанським. Але що як за нового президента США не будуть такими дружніми до європейців?
Якщо ми отримаємо критичну залежність від скрапленого газу із США, то одного дня можемо знову опинитися в кризі.
Так само що буде, коли завтра в нас не буде кобальту чи рідкоземельних матеріалів, які надходять із ДР Конго, Південної Америки, Афганістану? А вони для нас так само критичні, як нафта й газ.
Виграє той, хто виграє в інформаційній війні
Крім завоювання простору, треба завойовувати уми. Росіяни та китайці дуже просунуті в цьому. У них є ботоферми, які доходять до всіх у світі, доносять і повторюють потрібні їм сигнали.
У нас немає ні Russia Today, ні Sputnik, ні навіть «Радіо Свобода». Але всі представництва ЄС повинні робити набагато більше у сфері комунікації. У соціальних мережах, на телебаченні, у дебатах.
Дипломатія ЄС повинна бути набагато більше залучена в битву наративів. Вона не є чимось другорядним, це велика битва за душі людей. (...)
У нашій частині світу є поєднання політичної свободи, економічного процвітання і соціальної згуртованості, але решта світу не така. І ми маємо спробувати пояснити, що демократія, свобода, політична свобода – це не те, що можна обміняти на економічне процвітання чи соціальну згуртованість, ці речі повинні йти разом.
Жозеп Боррель, високий представник ЄС із зовнішньої та безпекової політики
10 жовтня 2022 року, Брюссель, щорічна конференція послів ЄС
Переклад «Європейської правди»