Спланувати майбутнє. Людиноцентричність як найефективніша стратегія відбудови громад

Панельна дискусія «Людиноцентричне планування відбудови та розвитку» від ініціаторів Програми «U-LEAD з Європою» об’єднала урбаністів та архітекторів для практичного обговорення розбудови сталих громад і пошуку відповіді на запитання, що для цього потрібно. Учасники дискусії об’єдналися навколо думки, що головним елементом процесу відновлення громад є людиноцентричність, яка сприяє залученню громадян до планування та реалізації проєктів, з урахуванням їхніх потреб і бажань. Експерти поділилися досвідом залучення мешканців до планування відбудови й обговорили компоненти відновлення, які поліпшать зовнішній вигляд середовища та сприятимуть зміцненню соціальної згуртованості та економічної стійкості громад.

«Відбудувати краще, ніж було»: принципи, виклики та реалізація

Архітектор та урбаніст Юліан Чаплінський із командою бере активну участь у навчанні громад якісному плануванню проєктів відновлення. Один з основоположних елементів ефективної відбудови, на якому наголошує Чаплінській, – принцип «відбудувати краще, ніж було».

«Багато хто вважає, що «відбудувати краще, ніж було» означає просто зробити ремонт тієї чи іншої споруди. Для мене це означає побудову спільноти. Ми вже відвідали кілька шкіл і спільних просторів, де відбувалися громадські обговорення – і я бачу щирий подив українських громад, з якими детально обговорюють проєкти, дають можливість пропонувати та модерувати процеси», – зазначив Юліан Чаплінський.

За його словами, залучення громадськості – один із ключових елементів відбудови, адже ніхто не знає потреби громади краще за її жителів.

«Як на мене, кожен проєкт після обговорення зі спільнотою зазнає чимало змін попри те, що над ним працюють доволі досвідчені люди. Та все ж ми будемо вносити зміни – і ці зміни будуть дуже вагомі й дуже важливі. Адже коли люди відчують, що їх почули й до них дослухалися, вони будуть дбайливіше ставитися до проєкту. Це, на мою думку, лейтмотив відбудови громад», – наголосив Юліан Чаплінський.

Він констатував, що досі бачить серед органів місцевого самоврядування острах перед громадськими обговореннями, адже там можуть лунати протилежні думки.

«Але насправді від цього не втечеш, адже громадська думка – як вода: її неможливо зупинити долонями. Тому без цих обговорень не можна робити жодних рухів уперед у проєктуванні, тим більше в будівництві», – підсумував Юліан Чаплінський.

Відбудова на практиці: компоненти сталості, інклюзії та лідерства

В Україні вже є проєкти, які втілюють із дотриманням принципу «відбудувати краще, ніж було». Зокрема, ними опікується Анна Пашинська – співзасновниця ініціативи «Кохати», що реалізує проєкти житла для людей, які лишилися домівки. Вона розповіла, як інтеграція елементів сталості, екологічності та інклюзивності допомагає на практиці створювати якісно нові простори.

У процесі обговорення Анна Пашинська зазначила, що жителі громади – це лідери у процесі відбудови. «Ми багато працювали з різними муніципалітетами, і там, де була згуртованість і лідерство, там злетіли дуже круті проєкти. Ми працюємо зі стандартом спільних просторів, коли йдеться не про приватне, а про те, що спільне краще, ніж приватне. І саме такий простір виховує фактично нового українця, який готовий комунікувати, довіряти та взаємодіяти», – наголосила вона.

Вона зазначила, що компонент інклюзивності у відбудові громад нині став очевидним, тоді як до повномасштабного вторгнення дуже складно було доносити його важливість. «Інклюзивність нині – це must have. Без цього зараз нікуди, бо це стосується кожного: ветерана, бабусі, батьків із дітьми, людей з інвалідністю», – наголосила Анна Пашинська.

За словами експертки, ще одна дієва стратегія у відбудові громад – повторне використання матеріалів. Адже використовувати наново матеріали в Україні дійсно дешевше, наприклад, ніж у Європі. «Крім того, ми часто стикалися з тим, що у старих будівлях уже все є: і світильники, і плитка, і стіни, які можна швидко розібрати й з них зібрати нові. Це дуже швидко, дешево і якісно», – каже Анна Пашинська.

«Ми реалізували пілотний проєкт будівлі на 175 людей, за 6 тижнів повністю відремонтувавши електрику, водопостачання, комунікації та обставивши все меблями й декором. За принципами локальної економіки, завдяки розбудованій екосистемі, ми змогли з того, що давно було на місці, реалізовувати абсолютно нове», – поділилася вона досвідом.

За словами Анни Пашинської, увесь світ бачить, як це працює – і дивується, і поважає нас за те, що навіть в умовах війни будівництво орієнтується на принципи сталого розвитку.

Співпраця для сталості: взаємодія громад, архітекторів та місцевої влади

Колаборація громадянського суспільства, бізнесу та влади в питанні відбудови – надважлива. На цьому зійшлися всі учасники обговорення, адже без довіри й комунікації між секторами справа не просунеться.

«Наприклад, ситуація: я, як архітектор, хочу доставити суспільству якісне, красиве житло, але переді мною сидить мер, який каже, що для міста це збитково. Тому для залагодження конфлікту інтересів кожен учасник процесу має поставити себе на місце іншого: на місце того, хто буде проживати, на місце мерії, на місце архітектора – і скомпонувати всі дані для створення нової фінансової, юридичної, операційної моделі співпраці», – зазначає Анна Пашинська.

За її словами, часто координаційну роль на себе бере архітектор, і це саме той момент, коли містопланувальник перестає бути представником елітарної професії, а починає виконувати обов’язки з обслуговування інтересів суспільства.

Юліан Чаплінський розказав про один із викликів, який доводиться врегульовувати саме урбаністам, аби відстояти інтереси громади та правильно прокомунікувати їх для муніципалітетів. За його словами, дуже багато державних і місцевих органів прагнуть дуже швидких рішень – це виливається у бажання типізувати проєкти. 

«Я часто чую, що якась європейська країна має фінансувати конкурс на найкращий типовий проєкт школи, наприклад. Влада каже, що так ми зекономимо час і гроші на проєктуванні. Але насправді я закликаю голів громад не йти на це, тому що кожний типовий проєкт однаково треба адаптовувати до місця, і проєктної розробки тут теж не оминути. Натомість хороші фахівці можуть за той самий час, що піде на адаптацію типового проєкту, розробити унікальний. До того ж з урахуванням як ландшафтного й містобудівного контекстів, так і бажань спільноти. І можна зробити чудовий проєкт, який стане відображенням локальної історії та місцевого колориту. 

Я не хочу бачити типову Україну, тому що така велика країна не може собі дозволити бути одноманітною. Тому я проти швидких рішень: треба довше запрягати, щоб потім швидше їхати. Ось це й буде основним посилом до всіх місцевих органів самоврядування», – підсумував Юліан Чаплінський.