Багаторівнева система протиповітряної оборони України складається з поєднання систем радянської епохи та західного виробництва, але багато з них значною мірою залежать від ракет, що постачаються Сполученими Штатами.
Про це пише в огляді видання Defense Express.
Беручи до уваги нещодавнє зупинення Вашингтоном постачання боєприпасів і ракет, важливо розуміти, які системи залишаються функціональними без підтримки США.
За даними Defense Express, будь-яка система протиповітряної оборони, будь то Patriot чи Stinger, неефективна без ракет.
Ця вразливість вже змусила Україну модернізувати деякі радянські системи через брак сумісних ракет, що призвело до розробки так званих «Франкен-Буків» – пускових установок «Бук-М1», модернізованих для стрільби ракетами AIM-7 американського виробництва.
Кілька систем ППО на озброєнні України не використовують боєприпаси американського походження. На рівні малої дальності переносні зенітно-ракетні комплекси (ПЗРК), такі, як польський Piorun, французький Mistral, шведський RBS-70 та британський Martlet (LLM), працюють незалежно від американських ракетних запасів.
Єдиним ПЗРК американського виробництва, що перебуває на озброєнні, є Stinger. Також, ймовірно, є залишкові запаси ракет «Ігла» та «Стріла» радянських часів.
У категорії малої дальності (до 10 км) Україна використовує машини Stormer, що постачаються Великою Британією, озброєні ракетами Martlet або Starstreak, та німецькі мобільні платформи, оснащені ракетами FZ275 LGR.
Ці системи контрастують з американськими платформами, такими, як Avenger (Stinger) та Vampire (APKWS). На внутрішньому фронті Україна продовжує використовувати модифіковані радянські системи, такі, як «Стріла-10» та «Оса», деякі з яких були адаптовані для використання ракет класу «повітря – повітря» Р-73.
Розроблена Великою Британією система Gravehawk також використовує Р-73 у контейнерному форматі.
Для цілей на низькій висоті до 20 км Україна має на озброєнні німецькі зенітно-ракетні комплекси IRIS-T, британські Raven із ракетами ASRAAM та, як повідомляється, іспанські системи Spada, хоча їх використання публічно не підтверджено.
Україна також може зберігати обмежену кількість систем С-125 та «Тор», за умови збереження запасів ракет.
Однак щодо систем середньої дальності, то тут більш тривожна картину. Німецька зенітно-ракетна комплекс IRIS-T залишається єдиною іноземною системою цього класу, яка працює без боєприпасів американського виробництва.
На противагу цьому, широко використовувана норвезька система NASAMS залежить від ракет AIM-9 та AIM-120 американського виробництва.
Система HAWK також потребує американських перехоплювачів MIM-23. Застарілі радянські системи «Бук» та С-300П також потребують ракет, яких зараз бракує.
Як зазначає Defense Express, це робить сегменти ППО України середньої та далекої дальності особливо вразливими в разі тривалих затримок або скорочення постачань ракет США.
Щодо можливостей далекої та протиракетної оборони, Україна має обмежену кількість французько-італійських систем SAMP/T – поставлено лише дві батареї – та приблизно десять систем Patriot.
Однак обидві також стикаються з обмеженнями постачань. Запаси ракет SAMP/T обмежені, а Patriot покладаються на перехоплювачі GEM-T та PAC-3 MSE, що постачаються Америкою.
Загалом архітектура протиповітряної оборони України залишається значною мірою залежною від ракет, що постачаються Америкою, зокрема Stinger, APKWS, AIM-7, HAWK, GEM-T, MSE, AIM-9 та AIM-120.
Як раніше повідомляв Defense Express, деякі із цих типів ракет також використовуються українськими винищувачами F-16, що ще більше прив'язує можливості протиповітряної та протиракетної оборони країни до підтримки США.
Бекграунд. Між тим наприкінці червня повідомлялося, що в Україні вироблятимуть ракети для систем ППО NASAMS. Поглиблена співпраця з Kongsberg Defence & Aerospace дозволить розвивати спільне виробництво повітряних і морських безпілотних систем, засобів ППО та удосконалювати високотехнологічне озброєння.