Можливості для людей і бізнесу: KSE реалізує модель вирішення кадрового дефіциту в Україні - KSE ProfTech

Нові масштаби дефіциту робітничих кадрів

У 2025 році кадровий дефіцит в Україні набув нових масштабів. Робітничі професії, які десятиліттями залишалися у тіні «престижних» офісних посад, сьогодні стали дефіцитом номер один. За оцінками Мінекономіки, країні вже зараз бракує понад 500 тисяч кваліфікованих працівників, а до 2027 року цей розрив може зрости до 700 тисяч. Це не абстрактні цифри: відсутність людей на виробництві, у логістиці, будівництві чи сфері послуг уповільнює відновлення економіки та ставить під загрозу виконання державних оборонних замовлень.

Відтік молоді посилює кризу

Проблема має одразу кілька шарів. По-перше, Україна втрачає молодих працівників. Відкриття кордонів для чоловіків віком 18–22 років наприкінці серпня спричинило нову хвилю виїзду. Бізнес уже фіксує перші звільнення в цій групі: у ритейлі та сфері обслуговування відсоток не критичний, але для окремих підприємств навіть 3–5% може означати серйозні труднощі з графіками та навантаженням. У стратегічних секторах, зокрема в оборонно-промисловому комплексі, дефіцит ще відчутніший: інженери, технологи та кваліфіковані працівники потрібні вже «на вчора».

Недооцінений профтех: люди шукають себе там, де роботи немає

По-друге, навіть ті люди, які залишаються в Україні, не завжди відповідають вимогам ринку. За даними Державної служби зайнятості, сотні тисяч українців перебувають у пошуку роботи. Частина має дипломи вищої освіти, які не конвертуються у працевлаштування. Значна кількість шукає некваліфіковані вакансії – від прибиральників до підсобних робітників. Це створює своєрідний «штучний дефіцит»: робочі руки в країні є, але вони не мають потрібних навичок. У результаті бізнес не може знайти спеціалістів, а люди – роботу з гідною оплатою.

Цей розрив загострює питання: що робити з дорослим населенням, яке готове працювати, але потребує нової професійної ідентичності? Одні мають диплом вишу, але не бачать перспективи у своїй спеціальності. Інші мають лише шкільну освіту і не можуть пробитися на ринок із мінімальними знаннями. І ті, й інші втрачають роки у пошуках, тоді як економіка щодня потребує тисяч нових фахівців.

Перекваліфікація як стратегія ринку праці

Саме тут з’являється просте, але стратегічно важливе рішення – короткострокові програми перекваліфікації. Це інструмент, який дозволяє дорослій людині за 1,5 місяці опанувати практичну професію й одразу вийти на ринок праці.

Одним із прикладів є проєкт KSE ProfTech від Київської школи економіки. Це освітня ініціатива, створена спеціально під запит бізнесу. Навчання триває від двох до шести тижнів, 80% часу відводиться практиці на сучасному обладнанні. Програми охоплюють саме ті професії, які найбільше затребувані: зварювальники, оператори верстатів із ЧПК, монтажники електроніки. Важливо, що навчання є безкоштовним для студентів – його фінансують бізнес і донори, які зацікавлені у швидкому поповненні ринку кадрами.

 

Після завершення курсу студенти отримують допомогу з працевлаштуванням. Таким чином, проєкт закриває одразу дві прогалини: він повертає людям шанс на стабільну роботу з конкурентною зарплатою і водночас допомагає компаніям знайти кваліфікованих працівників у момент, коли їх найбільше бракує.

Кадрова криза в Україні – не тимчасове явище, а довгостроковий виклик. Вона загострюється війною, міграційними процесами й потребою оновлення системи професійної освіти, яка не завжди встигає за вимогами ринку. Але разом із тим криза відкриває й вікно можливостей: країна може переосмислити підготовку кадрів, відмовитися від ілюзії, що диплом автоматично гарантує кар’єру, і перейти до моделі, де цінність визначають практичні навички.