2026-й може стати роком, коли війна зміниться радикально – не через появу нових танків чи бомбардувальників, а завдяки поширенню автономії, дронів, роботів і штучного інтелекту. За словами представників оборонної індустрії, бюджет, масштаб виробництва та технологічна адаптація саме таких систем є вирішальним.
Про це пише United24 Media на основі опитаних експертів у галузі.
За їхніми словами, основні технологічні тренди, які змінюють військове обличчя світу, – це штучний інтелект, автономні технології та масштабованість.
Військові і розробники наголошують, що технології мають бути не просто «цікавими прототипами», а доступними, дешевими та стандартизованими.
«Проблема номер один – це завжди проблема фінансів та ресурсів… У 2026 році ми повинні зосередитися на здешевленні технологій та їх кількісному масштабуванні», – каже Юрій «Філ» Філатов, керівник відділу безпілотних систем однієї з бригад ЗСУ.
На практиці це означає менше дорогих і великосерійних проєктів – більше доступних дронів, систем РЕБ, автономних систем, якими можна озброїти значну кількість підрозділів.
Штучний інтелект посів центральне місце у планах розвитку. Представники оборонної платформи Brave1 заявляють, що вже працюють над «автономним розпізнаванням цілей, швидким аналізом даних, навігацією і наведенням, системами розмінування та 3D-моделюванням місцевості» – багато що із цього концентрується на дрон-мережах.
«Автономні дрони можуть виконувати місії навіть за умови втрати сигналу або активних перешкод», – пояснюють у Brave1.
Це змінює уявлення про командування – рішення, які раніше вимагали годин або днів, тепер можуть прийматися за хвилини.
Піхота також у найближчому майбутньому зміниться в бік роботів, наземних UGV (роботизовані наземні бойові модулі) і лазерів.
За словами медика й директорки з оборонних технологій «Snake Island Institute» Вікторії «Торі» Гончарук, уже зараз деякі ударні UGV використовуються на передовій.
«Ударні UGVs вже доводять свою цінність. Я очікую, що незабаром ми побачимо UGV-проти-UGV сутички на полі бою», – впевнена вона.
За її прогнозами, такі системи полегшують людський ресурс – «вони не замінять піхоту повністю, але значно зменшують кількість людей, необхідних для утримання квадратного метра фронту».
Серед інших перспектив – прецизійні вогневі платформи з дистанційним наведенням, системи знищення укріплень чи логістичних вузлів та логістичні UGV-роботи, які зменшують ризики для людей.
Окремо згадується розвиток енергетичної зброї: лазери, мікрохвильові установки, системи РЕБ – які можуть стати ефективним засобом протидії дронам та БпЛА.
Очікується, що Україна та країни НАТО масово інвестуватимуть у Interceptor-дрони – «дрони проти дронів», системи перехоплення плануючих бомб, а також вдосконалені мережі зв’язку, стійкі до РЕБ.
«Ми відкриті до рішень: перехоплення дронів, захист від плануючих бомб, стійкі системи зв’язку – це зараз першочергові пріоритети», – пояснює представниця європейського оборонного акселератора.
За даними Reuters, у листопаді 2025 року українські оборонні підприємства почали масове виробництво нових interceptor-дронів, розрахованих на захист від масових атак ворога.
Військові технології, які лише кілька років тому вважалися футуристичними, стають масовими, доступними та масштабованими. Це означає, що не лише країни-супердержави, а й середні держави можуть мати значну бойову потужність.
Автономні системи, роботизовані UGV і масові дрони змінюють саму природу війни, переходячи від великої армії до «сіткового» технологічного war-fare, зазначають експерти.
Якщо такі технології випрацювати на рівні стандартів і масового виробництва – це може знизити людські втрати, підвищити адаптивність оборони, зменшити витрати.
2026 – це рік, коли війна змінює своє обличчя, наголошує видання. Перемога на полі бою вже майже не залежить від кількості танків або колісної техніки, як раніше; тепер – це питання технології, масштабу й спроможності адаптувати індустрію.
Якщо країни, як Україна, зможуть втримати темп, стандартизувати виробництво, інтегрувати ШІ, роботи й дрони – вони зможуть конкурувати навіть із більшими суперниками. І саме тому майбутнє війни визначатиметься не стільки арміями, скільки тими, хто контролює технології.