Децентралізація енергосистеми: чим вітрова енергетика вигідна для України під час війни

Повномасштабна війна стала стрес-тестом для української енергосистеми – і водночас оголила її одну з головних структурних вразливостей: надмірну централізованість. Масовані атаки ворога по великих електростанціях та магістральній інфраструктурі показали, наскільки ризикованою є модель, що спирається на кілька ключових вузлів генерації та довгі лінії передачі.

Як пише видання Українські новини, у відповідь на ці виклики в Україні поступово формується інша логіка – децентралізована генерація, максимально наближена до споживача. І дедалі помітнішу роль у цій трансформації відіграє вітрова енергетика.

У фокусі професійної дискусії – активізація будівництва вітрових електростанцій. Про це говорять народний депутат, заступник голови парламентського комітету з питань енергетики Андрій Жупанин та директор Центру дослідження енергетики Андрій Харченко.

Йдеться не лише про проєкти, заплановані ще до 2022 року, а й про нові ініціативи, які реалізуються вже в умовах повномасштабної війни. Водночас змінюється і сама економіка галузі: частина вітропарків поступово виходить із системи «зеленого тарифу» і переходить до конкурентного ринку електроенергії.

Якщо раніше інвестор мав гарантовану ціну, то тепер працює в ринковій моделі, де дохід залежить від часу генерації та поточної кон’юнктури.

Чому саме вітер

Ключовий аргумент, який дедалі частіше звучить серед експертів: вітрова генерація краще інтегрується в енергосистему, ніж сонячна – особливо в умовах високої волатильності.

Йдеться насамперед про більш рівномірний профіль виробітку. Вітрова генерація частіше припадає на години з вищими цінами на електроенергію, що знижує навантаження на балансування системи і підвищує економічну ефективність.

Саме тому, за словами Андрія Харченка, у промисловому масштабі вітер виглядає більш перспективно як бізнес:

«Багато залежить від вартості реалізації проєкту: наприклад, чи потрібно тягнути лінію від вітряків до найближчої підстанції на 40 чи 120 км – це суттєво впливає на економіку. Тобто ключовим фактором залишається доступ до мережевої інфраструктури.

Втім, якщо говорити про українську енергосистему загалом і про індустріальний масштаб, я значно більше вірю в вітрову енергетику, ніж в сонячну. Це бізнес, який буде зростати».

Водночас інвестори стикаються і з системними обмеженнями: складними процедурами погодження, екологічними вимогами та необхідністю постійної комунікації з громадами.

Закарпаття як новий центр розвитку

Одним із ключових гравців ринку залишається УК «Вітряні парки України», яка має понад 15 років досвіду в галузі. Після початку повномасштабної війни компанія релокувала свої потужності з Донеччини на Закарпаття – регіон, що поступово стає новою точкою зростання для відновлюваної енергетики.

Перший проєкт компанії в регіоні реалізовано у Нижньоворітській громаді. Вітроелектростанція складається з 16 турбін українського виробника «Френдлі Вінд Технолоджі» загальною потужністю 80,8 МВт і вже повністю підключена до об’єднаної енергосистеми України.

«Від моменту запуску першої турбіни станція вже передала до мережі понад 70 млн кВт·год електроенергії. У перспективі потужності станції вистачить, щоб щороку забезпечувати електроенергією близько 50 тисяч домогосподарств, що відповідає потребам середнього українського міста», – повідомляють у компанії.

Втім, розвиток нових енергетичних проєктів не обходиться без суспільних дискусій – особливо в регіонах, де такі об’єкти з’являються вперше.

Як пояснює генеральний директор компанії Владислав Єременко, ключовим фактором стає комунікація:

«Часто це пов’язано з міфами або недостатньою проінформованістю. Тому ми постійно працюємо з громадами, пояснюємо, як працюють сучасні вітрові турбіни та які екологічні стандарти застосовуються. Наш досвід показує: після відкритого діалогу більшість людей починає сприймати такі проєкти як можливість розвитку територій. Хоча, безумовно, є і певна кількість людей, які свідомо протидіють таким ініціативам».

Ця трансформація зумовлена не лише безпековими викликами, а й економікою: вона дозволяє зменшити системні ризики, підвищити стійкість до атак, скоротити втрати при передачі електроенергії та пришвидшити відновлення після пошкоджень інфраструктури.

У новій конфігурації вітрова енергетика поступово стає одним із ключових елементів – завдяки поєднанню масштабованості, відносно рівномірного профілю генерації та здатності ефективно працювати в ринкових умовах.