У 2026 році міжнародна логістика працює в умовах нестабільності. Напруження на Близькому Сході впливає на ключові морські маршрути, змінює строки доставки та підвищує вартість перевезень. Паралельно український бізнес продовжує працювати в умовах війни та обмежених логістичних можливостей.
Разом із директором логістичної компанії LUKRO Анрі Петросяном розбираємо, чому ставка на один маршрут або один сценарій доставки – це вразливе рішення.
Події на Близькому Сході безпосередньо впливають на морські перевезення між Азією та Європою. Частина судноплавних ліній змінює маршрути або закладає додаткові ризики у вартість перевезення.
Це призводить до кількох системних змін:
Навіть якщо конкретний маршрут не проходить через зону конфлікту, він залежить від глобальної мережі перевезень, яка зараз працює з перебоями
Для українських компаній ці зміни мають подвійний ефект. З одного боку – глобальні ризики, з іншого – локальні обмеження через війну.
Імпорт з Азії стає менш передбачуваним:
«Український бізнес зараз залежить і від глобальної ситуації, і від внутрішніх обмежень. Це потрібно враховувати при плануванні поставок», – зазначає Анрі Петросян.
У багатьох компаніях логістика будується за одним сценарієм: обраний порт, одна судноплавна лінія, відпрацьований маршрут доставки.
У стабільних умовах це працює. Але у 2026 році будь-яке відхилення – затримка судна, зміна маршруту або перевантаження порту – може зірвати строки поставки.
Якщо альтернатив не передбачено, бізнес фактично залежить від одного рішення.
«Ми регулярно бачимо ситуації, коли зміна маршруту вже в процесі перевезення дозволяє уникнути затримок або додаткових витрат. Але це можливо тільки тоді, коли такі варіанти прораховані заздалегідь», – пояснює Анрі Петросян.
У поточних умовах компанії все частіше закладають кілька сценаріїв доставки ще до відвантаження.
На практиці це означає:
– прорахунок альтернативних маршрутів через різні порти;
– вибір між кількома варіантами доставки залежно від строків і бюджету;
– можливість змінити логістичне рішення вже в процесі перевезення.
У LUKRO такий підхід застосовується як базовий. Перед стартом проєкту команда оцінює не лише вартість, а й ризики кожного маршруту, щоб клієнт міг прийняти рішення з урахуванням реальних умов.
До прикладу, під час доставки вантажу для підприємства важкої промисловості з Азії почали зміщуватись строки постачання – затримка по морському маршруту сягала близько 30 днів.
Після аналізу ситуації було прийнято рішення змінити логістичний сценарій уже в процесі перевезення: вантаж перепакували в одному з портів і далі направили суходолом.
Це дозволило суттєво скоротити відставання від графіка, а фактична затримка склала близько одного тижня.
«Задача – не просто доставити вантаж, а зробити це в прогнозовані строки і без критичних відхилень по вартості», – додає Анрі Петросян.
Зміни у глобальній логістиці та воєнні ризики роблять поставки менш передбачуваними. Для українського бізнесу це означає необхідність більш гнучкого підходу до планування імпорту.
Компанії, які враховують альтернативні сценарії доставки та заздалегідь прораховують ризики, мають більше можливостей контролювати строки і витрати навіть у нестабільних умовах.