Нова кліматична політика Євросоюзу несподівано створила серйозні ризики для української промисловості. Через запровадження механізму вуглецевого коригування імпорту (CBAM) європейські покупці почали масово відмовлятися від української сталі, що вже призводить до скорочення виробництва і втрати робочих місць.
Джерело. Про це повідомляє POLITICO з посиланням на представників галузі.
CBAM – це фактично «вуглецевий податок» на імпорт продукції з високим рівнем викидів CO₂. Він запрацював із початку 2026 року і вже одразу вплинув на ринок.
Для українських виробників наслідки виявилися болючими – додатковий збір становить $60–90 за тонну сталі, тому європейські клієнти почали скасовувати контракти, і ринок ЄС, який був ключовим, різко скоротився.
Генеральний директор ArcelorMittal Kryvyi Rih заявив, що лише за перший квартал було втрачено близько 300 тисяч тонн замовлень.
«Щойно клієнти дізналися про додатковий збір, вони скасували всі замовлення», – зазначив він.
Падіння попиту швидко перейшло в реальні втрати – зупинку частини виробництва, скорочення щонайменше 3400 робочих місць, відсутність альтернативних ринків збуту.
Проблеми відчувають і інші гравці, зокрема Метінвест, які також орієнтуються на європейський ринок.
Формально CBAM має екологічну мету – стимулювати «зелену» трансформацію промисловості.
Але на практиці європейські виробники отримують конкурентну перевагу, оскільки імпорт із країн із «бруднішою» енергетикою дорожчає, і ринок ЄС стає більш закритим.
У галузі стверджують, що механізм працює не лише як кліматичний інструмент, а й як захист внутрішнього ринку Європи.
Українські компанії не виступають проти екологічних стандартів, але просять тимчасове звільнення від CBAM або спеціальний механізм для воюючої країни.
Серед пропозицій – спрямовувати ці «вуглецеві платежі» у спеціальні фонди, які допоможуть модернізувати українські заводи, створять попит на європейські «зелені» технології.
Металургія залишається однією з ключових галузей економіки України: майже $4 млрд експорту, значна частка валютної виручки, тисячі робочих місць.
І саме ця галузь зараз опинилася під подвійним тиском: до війни і руйнування інфраструктури додалися нові торговельні бар’єри в ЄС.
Україна вже рухається у напрямку інтеграції з європейськими правилами і готує власний ринок торгівлі квотами CO₂, адаптуючи законодавство до стандартів ЄС. У перспективі це може зменшити фінансовий тиск. Але зараз проблема – негайна, оскільки без швидких рішень ризик очевидний – частина української промисловості може не дочекатися «зеленої трансформації».
Більше про те, як квоти, CBAM і бар’єри доступу змушують український бізнес переглядати експортні стратегії, ми писали в матеріалі «Дмитро Кисилевський: «Нас там не чекають» – про реальні умови торгівлі з ЄС».