Поки росія витрачає ракети та дрони на удари по українській оборонній промисловості, українські виробники змінили саму модель військового виробництва. Замість великих заводів, які легко знайти на карті та атакувати, компанії переходять до системи розосередженого виробництва.
Як повідомляє Business Insider, сьогодні частина української оборонної галузі працює за принципом мережі невеликих майданчиків, розташованих у різних регіонах України та навіть у кількох країнах Європи.
Війна показала, що великий оборонний завод може бути ефективним у мирний час, але стає вразливою ціллю під час масованих ракетних атак.
Саме тому українські виробники дронів, роботизованих комплексів та іншої військової техніки почали дробити виробничі процеси між десятками окремих локацій. Один майданчик може виготовляти корпуси, інший – електроніку, третій – програмне забезпечення, а фінальне складання відбувається вже в іншому місці.
У результаті навіть успішний удар по одному об'єкту не зупиняє виробництво.
Представники української оборонної галузі порівнюють нову модель із принципом роботи інтернету. Якщо раніше вся система залежала від одного заводу, то тепер вона нагадує мережу вузлів, де вихід з ладу одного елемента не призводить до зупинки всієї структури.
Наприклад, компанія Frontline Robotics заявляє, що її виробнича система спеціально побудована так, щоб пережити втрату будь-якого окремого майданчика.
Схожого підходу дотримується українсько-естонська компанія Ark Robotics, яка займається розробкою дронів, наземних роботів та автономних систем. Команди компанії працюють у кількох країнах Європи, а частину випробувань проводять безпосередньо в Україні, зокрема поблизу фронту.
Проте у нової моделі є свої недоліки. Розосереджене виробництво ускладнює логістику, підвищує витрати та створює додаткові організаційні проблеми. Компаніям доводиться координувати роботу десятків команд та майданчиків одночасно.
Однак виробники переконані, що ці витрати виправдані.
«Виробництво не може залежати від одного об'єкта, одного постачальника або однієї географії», – так пояснюють виробники головний урок війни.
Український досвід уже вивчає Європа – така модель починає впливати не лише на власний ВПК, а й на підходи західних країн до організації оборонної промисловості.
Заступник секретаря РНБО Давид Алоян зазначає, що частині європейських держав уже зараз варто переймати цей досвід.
Аналітики НАТО та представники оборонної галузі наголошують, що великі централізовані заводи, склади та командні центри стають надто вразливими в епоху далекобійних ракет, ударних дронів і високоточної зброї.
Тож Україна першою в Європі почала будувати оборонну промисловість за законами великої війни XXI століття. Якщо раніше символом військової могутності був гігантський завод із тисячами працівників, то сьогодні таким символом стає мережа сотень невеликих виробничих майданчиків, які можуть продовжувати працювати навіть після ракетних ударів.
Бекграунд. Як повідомлялося, Україна уклала майже 20 угод про виробництво зброї з країнами ЄС, потенціал галузі вже досягнув $55 млрд на рік.