Запровадження в ЄС механізму вуглецевого коригування імпорту (СВАМ, CBAM) може коштувати Україні до $7,25 млрд експорту до 2030 року. Найбільші ризики виникають для металургії, однак нові правила стосуються також виробників добрив, алюмінію, цементу та іншої продукції, що експортується на європейський ринок.
За оцінкою GMK Center, втрати українського експорту через СВАМ можуть становити $1,43 млрд уже у 2026 році та зрости до $7,25 млрд у 2030-му. До того ж Україна ризикує недоотримати до 2030 року близько $1,35 млрд податкових надходжень і понад $1 млрд потенційних інвестицій.
СВАМ – це механізм ЄС, покликаний зрівняти вуглецеві витрати європейських виробників та імпортерів із третіх країн.
Тобто, якщо компанія виробляє товар із великими викидами CO₂ і продає його до ЄС, імпорт такого товару має враховувати вартість викидів, які виникли під час його виробництва.
Механізм охоплює шість основних категорій: цемент, залізо і сталь, алюміній, добрива, електроенергію та водень. Повноцінний режим СВАМ діє в ЄС із 1 січня 2026 року, пише УНІАН.
Водночас це не класичне мито, яке український виробник сам сплачує на кордоні. Відповідальність за декларування імпортованих товарів і придбання СВАМ-сертифікатів покладається на імпортера в ЄС або його митного представника.
Ціна сертифіката прив'язана до вартості дозволів на викиди в європейській системі торгівлі квотами EU ETS. У II кварталі 2026 року вона становила 75,28 євро за тонну CO₂. З 2027 року ціна визначатиметься щотижня, а не поквартально.
Якщо український виробник уже сплатив вуглецеву ціну в Україні, відповідну суму можна врахувати при розрахунку СВАМ. Тому для бізнесу важливо мати достовірні дані про викиди свого виробництва.
Чому це проблема для України
Українська промисловість заходить у систему СВАМ у надзвичайно складних умовах – після років війни, руйнування виробничих потужностей, проблем із логістикою та високої вартості енергії.
За оцінкою GMK Center, потенційні втрати ВВП України через СВАМ можуть зрости з $372 млн у 2026 році до $1,75 млрд у 2030-му.
Для металургії ризики до 2030 року оцінюються приблизно у $1,6 млрд. Найбільші потенційні втрати припадають на прокат – $899 млн, сталеві напівфабрикати – близько $558 млн, чавун – $96 млн і труби – $39 млн.
Проблема полягає не лише у вуглецевому платежі. Через нього українська продукція може стати дорожчою порівняно з конкурентами, а це створює ризик втрати європейських ринків.
Шляхи виходу для українського бізнесу
Для компаній, які експортують продукцію до ЄС, СВАМ означає необхідність уже зараз розбиратися з вуглецевим слідом виробництва.
Європейська комісія у серпні 2026 року навіть опублікувала окремі інструкції для виробників за межами ЄС – щодо розрахунку вбудованих викидів, звітності та виконання вимог СВАМ, зокрема:
ЄС уже передбачив механізми для подання даних про викиди. Якщо імпортер використовує такі дані, виробник у третій країні має надати підтверджену інформацію про вбудовані в товар викиди.
Українська промисловість при цьому наполягає, що для країни, яка перебуває у стані війни, стандартний підхід ЄС може мати надто високу ціну, тому потрібен окремий механізм.
Виконавча директорка Національної асоціації добувної промисловості України Ксенія Оринчак запропонувала розглянути спеціальний режим, за якого кошти, сплачені українськими підприємствами в рамках СВАМ, спрямовувалися б на декарбонізацію самої української промисловості.
Йдеться, зокрема, про можливість використовувати ці кошти для закупівлі європейського обладнання та технологій, необхідних для модернізації виробництва.
Інший запропонований варіант – український механізм добровільного платежу на кордоні з подальшим поверненням коштів підприємствам для фінансування проєктів зі скорочення викидів.
Такий підхід дозволив би перетворити СВАМ із додаткового фінансового навантаження на джерело інвестицій у модернізацію.
Бекграунд. Нагадаємо: в «АрселорМіттал» оцінили загрозу від СВАМ і нових квот ЄС.