Пропонуємо вашій увазі переклад авторської колонки британського колумніста Саймона Тісдалла для The Guardian. Критична позиція щодо політики Дональда Трампа, оцінка його мотивів, історичні аналогії та прогнози наслідків є поглядом самого автора.
*** ***
Європейські лідери більше не можуть довіряти жодному слову, що лунає з Вашингтона. Досить обмежуватися символічним занепокоєнням – потрібні конкретні кроки, щоб покарати Трампа.
Історичні паралелі досить умовні, бо кожен конфлікт не повторює іншого в усіх деталях. Проте безсоромне умиротворення владіміра путіна з боку Дональда Трампа разюче нагадує провальну спробу британського прем’єра Невілла Чемберлена запобігти війні з нацистською Німеччиною, уклавши Мюнхенську угоду 1938 року.
Заради справедливості варто визнати: миротворчі зусилля Чемберлена палко підтримувала більшість жителів Великої Британії та Франції, які відчайдушно прагнули не допустити повторення жахіть Першої світової війни.
Трамп не має такої суспільної підтримки своєї зради. І йому не загрожує перспектива війни США з росією. Його зрада України продиктована цинічним особистим інтересом, становить небезпеку для всього світу й заслуговує на повне презирство.
Переговори США та росії про погодження ганебних умов безпрецедентної американської зради України перебувають на просунутій стадії – після зустрічей у Санкт-Петербурзі цього тижня.
Трамп, наляканий рекордно низькими рейтингами, схоже, вирішив зробити Україну цапом-відбувайлом і змусити її капітулювати.
Останні кроки – приголомшливе рішення фінансувати військову машину путіна закупівлями російського дизеля, призупинення санкцій, загадкові й смертельні перебої в обміні супутниковими даними та розвідінформацією зі Києвом, а також нова спроба усунути президента України Володимира Зеленського – перетворюють Трампа на Юду, який нишком зраджує своїх, на боягузливого Брута.
На його тлі Чемберлен здається людиною залізних принципів. Бракує лише парасольки.
Чому Трамп поводиться саме так? Частково причина особиста – він не любить Зеленського, який є уособленням всього, чим Трамп не є: мужній, принциповий, працьовитий і політично вправний.
Частково справа в грошах і владі. Трамп усім своїм дріб’язковим, жадібним єством прагне нормалізувати відносини з репресивним режимом путіна – державою-ізгоєм. Це відкрило б шлях до прибуткових угод у сферах енергетики, сировини, контролю над Арктикою та космічним простором.
Трампу подобається ідея світу, поділеного між трьома всемогутніми блоками й авторитарними лідерами: ним самим, путіним і головою Китаю Сі Цзіньпіном.
А ще є загадковий і зловісний вплив, який, схоже, путін має на колишнього світського плейбоя, нью-йоркського забудовника й серійного банкрута.
Якими б не були мотиви Трампа, короткострокові наслідки його зради можуть стати фатальними для України – її спроб відбити російське вторгнення й вижити як демократична держава.
Значну частину цього року Україна перемагала – або принаймні утримувала позиції – на спірних територіях Донбасу та вздовж чорноморського узбережжя. Навіть більше: використовуючи ракети й безпілотники власного виробництва, вона перенесла війну в промислові центри росії та почала бити по її нафтопереробних заводах, істотно підриваючи здатність путіна фінансувати війну.
Зеленський також здобував перемогу в боротьбі за міжнародну громадську думку, особливо в Європі, яка сама зазнає російських гібридних атак.
На тлі обурливого відступу Трампа європейські країни перебрали на себе провідну роль у військовій, фінансовій і дипломатичній підтримці Києва.
Важко не замислитися, чи є зв’язок між раптовим поворотом Трампа до відвертої підтримки путіна і тим, що росія опинилася під загрозою принизливої поразки, здатної обвалити сам режим. На полі бою вона зазнає втрат, які стає все важче приховувати; її економіка зазнає серйозних збитків, а міжнародна ізоляція поглиблюється.
Якою б не була правда, путінська фінансова та політична рятувальна операція Трампа – його лицемірна спроба витягнути росію з біди – може змінити перебіг війни.
Зрада Трампа – ганьба для всього світу. І платити за неї в довгостроковій перспективі доведеться не лише Україні, а й усій планеті.
Ця прорахована спроба змусити Київ капітулювати ставить під загрозу всіх. Якщо Україні дозволять упасти, її доля десятиліттями переслідуватиме Європу й усю геополітичну систему – так само, як це сталося з Чехословаччиною після 1938 року.
Пакт Трампа з диктатором – воєнним злочинцем, обвинуваченим Міжнародним кримінальним судом, самовдоволеним масовим убивцею – нагадує пакт Молотова-Ріббентропа. Він може завдати смертельного удару західному союзу й покласти край здатності НАТО ефективно стримувати східний тоталітаризм.
Хто з демократичних урядів Західної Європи – в Єлисейському палаці, німецькій чи польській канцеляріях, у Брюсселі чи на Даунінг-стріт – тепер може довіряти бодай одному слову з Вашингтона? Довіру зруйновано, честь розірвано на клапті.
Зрада Трампа вписується в низку попередніх зрад: тарифні війни проти торговельних партнерів, приниження вірних союзників, погрози Канаді та Гренландії, відмова від підтримки принципу двох держав для Ізраїлю та Палестини, а останнім часом – катастрофічна війна проти Ірану.
Саме війна з Іраном і спричинене нею подорожчання пального пояснюють, чому американські виборці відвертаються від Трампа та республіканців напередодні проміжних виборів до Конгресу.
Проте російська авантюра Трампа може виявитися найбільш руйнівною з усіх.
Як попереджала британська служба внутрішньої розвідки MI5, Велика Британія та Європа щодня зазнають атак росії – її шпигунських мереж, диверсантів, кібероператорів і агентів, яким платять за виконання завдань.
Цього тижня стало відомо, що москва вже загрожує західним супутникам у космосі.
Не варто сподіватися, що Трамп, який перейшов на бік противника, прийде на допомогу. Він – по інший бік барикад.
«Мюнхенський момент» Трампа – катастрофа для європейської безпеки й оборони.
Перемога путіна, яку США визнають і допоможуть забезпечити, завдасть фатального удару повазі до міжнародного права та недоторканності державних кордонів. Незліченні воєнні злочини й злочини проти людяності в розділеній і розколотій Україні залишаться без розслідування та покарання.
Китай та інші держави можуть невдовзі наслідувати приклад росії, яка досягла успіху завдяки агресії.
З усіх цих причин Велика Британія та її європейські союзники більше не можуть стояти осторонь. Обурені промови в ООН, кулуарне невдоволення вже нічого не змінять.
Енді Бернем, Еммануель Макрон, Фрідріх Мерц і Марк Карні мають очолити відкриту конфронтацію з Трампом – навіть якщо це призведе до остаточного розриву з Вашингтоном.
Треба публічно сказати Трампу, щоб він припинив це. Потрібно вжити конкретних заходів, аби покарати його за фінансування путіна й довести, що демократичні країни світу не дозволять себе залякувати й продавати.
Скажіть йому: якщо він справді хоче залишитися в історії президентом США, який зруйнував західний союз і забезпечив перемогу авторитаризму, – нехай і далі лиже чоботи путіна. Але тоді він залишиться сам.
Велика Британія, ЄС, держави НАТО, Японія, Південна Корея та інші країни-однодумці зовсім не безсилі – ані економічно, ані військово, ані в багатьох інших сферах. І переважна більшість їхніх громадян відкидає ненависницьку брехню ультраправих і хворобливі популістські міфи, на яких паразитують Трамп та його жалюгідні наслідувачі.
Зрештою, США очолюють Захід завдяки згоді інших країн, а не в силу якогось права. А цю згоду можна відкликати.
Бернгем міг би почати із розпорядження закрити американські військові бази у Великій Британії – образливі символи ворожої окупаційної сили.
За будь-яку ціну не можна дозволити, щоб зрада Трампа залишилася без наслідків.