Частка іноземних інвесторів в індустріальних парках України не перевищує 3%
Засновник групи «Індустріальні парки України» назвав головними бар'єрами війну, корупцію та слабкий захист інвестицій
Частка іноземних інвесторів, ініціаторів і учасників індустріальних парків в Україні не перевищує 3%. Основними перешкодами для залучення міжнародного капіталу є воєнні ризики, недостатній захист інвестицій, проблеми із судовою системою та корупція.
Про це повідомляє засновник групи компаній «Індустріальні парки України» Валерій Кирилко.
За його словами, за підсумками першого кварталу 2026 року сукупний обсяг інвестицій в індустріальні парки становив 45,18 млрд грн проти 30,5 млрд грн за аналогічний період 2024 року. Водночас іноземці серед ініціаторів і учасників парків становлять лише 3%, а решта 97% – українські компанії. Тим часом головним світовим маркером успішності індустріального парку вважають саме велику кількість іноземних інвесторів. Їхня присутність, наголосив експерт, свідчить не лише про привабливість майданчика, а й про довіру міжнародного бізнесу до економічних та правових умов країни.
Кирилко зазначив, що ще до повномасштабної війни дослідження показували: іноземців стримує не брак преференцій, а передусім поганий захист їхніх інтересів через корупцію та недосконалості судової системи. Також частими причинами відмови від інвестицій були непідготовлені земельні ділянки та обмежений доступ до фінансування. З початку війни ці проблеми посилилися. Нині до 70% іноземних компаній називають головною причиною відмови військові ризики. За словами Кирилка, інвесторам бракує дієвих механізмів страхування воєнних ризиків та додаткових гарантій компенсації у разі втрати активів.
Ще одним чинником побоювань є енергетична нестабільність. Постійні атаки на енергетичну інфраструктуру створюють ризики зупинки виробництв і збільшують витрати на забезпечення безперебійної роботи. Серед головних проблем залишаються й інституційні: корупція, недовіра до судової системи та складні дозвільні процедури. Зокрема, відведення земельних ділянок і розроблення детальних планів територій можуть тривати роками, особливо для компаній, які прагнуть працювати прозоро та за всіма законодавчими вимогами.
Окреме значення має готовність самих парків приймати інвесторів: міжнародним компаніям недостатньо лише зареєстрованого майданчика та земельної ділянки. За словами експерта, критичною лишається інфраструктура: електроенергія є лише в 46% парків, водопостачання – у 40%. Ділянки без комунікацій інвестори не розглядають взагалі, а 85% запитів стосуються готових приміщень.
Кирилко також звернув увагу на різницю в очікуваннях. Для міжнародного бізнесу важливі не лише підготовлені майданчики, податкові стимули та державна підтримка, наприклад у вигляді страхування, а й довгострокова прогнозованість умов роботи. За його словами, західні, зокрема польські, інвестори орієнтуються на повернення до 50% інвестицій за виконання умов і чіткий 5–6-річний бізнес-план зі стабільними податками та прогнозованою вартістю персоналу й логістики.
За словами учасників обговорення, в Україні нині зареєстровано 130 індустріальних парків, із яких реально працюють лише трохи більше 40. Упродовж 2024–2025 років держава профінансувала розбудову їхньої інфраструктури на 1,98 млрд грн. На 2026 рік планували виділити ще 1 млрд грн, проте виплати наразі заморожені.
Подальший розвиток сектору залежатиме від того, наскільки Україна зможе гарантувати інвесторам безпеку активів, захист прав власності, готову інфраструктуру та стабільні правила ведення бізнесу.
Бекграунд. Раніше Mind повідомляв, що «Покуття» і «Миколаїв»: Кабмін додав два індустріальні парки до державного реєстру. На території парків планують створити понад 3800 робочих місць.