У середині липня на позачерговому засіданні уряду прем'єр-міністр Володимир Гройсман доручив Міністерству інфраструктури та Державіаслужбі (ДАС) до вересня 2017 року виробити Національну транспортну стратегію. Її важливою складовою повинна стати Стратегія розвитку авіаційного транспорту та аеропортів, яка визначить головні пріоритети розвитку цілої галузі та аеропорту Бориспіль зокрема. Згідно з розпорядженням прем'єр-міністра, в найближчі терміни ряд міністерств і відомств повинні виробити цілий перелік стратегічних пропозицій. Наприклад, деякі з них:
1. Подати план розвитку міжнародного вузлового хабу на базі аеропорту Бориспіль з відповідним зонуванням та закріпленням земельних ділянок, а також планом розвитку інфраструктури.
2. Підготувати пропозиції щодо змін в порядок відрахування до держбюджету частки чистого прибутку (доходу) міжнародним аеропортом Бориспіль та міжнародним аеропортом Львів імені Данила Галицького за умови спрямування ними зазначених коштів на капітальні інвестиції підприємства.
3. Узгодити із зацікавленими центральними і місцевими органами виконавчої влади заходи з підготовки інвестпроектів, що стосуються розвитку інфраструктури регіональних аеропортів з метою забезпечення діяльності лоукост-авіаперевізників.
4. Протягом двох місяців подати на розгляд уряду проект постанови про затвердження спрощеного Порядку розробки, прийняття та впровадження авіаційних правил України.
Дані ініціативи Кабміну життєво важливі для розвитку вітчизняних аеропортів, міжнародних і внутрішніх пасажирських авіаперевезень, у тому числі в популярному лоукост-сегменті. Безпосередньо для Борисполя цінність таких починань у тому, що на головне місце поставлено підвищення конкурентоспроможності аеропорту як провідного вузлового аеропорту Східної Європи. Виникає лише одне питання: наскільки Національна транспортна стратегія прояснить нинішній дисонанс у баченні форми управління Борисполя?
З одного боку, ми отримали сигнал на корпоратизацію, з іншого – Кабмін вніс аеропорт до списку держпідприємств, що підлягають передачі в концесію. Я тут бачу протиріччя. Перш за все тому, що в концесію передати цілісний комплекс державного підприємства значно простіше, ніж держмайно під корпоративним управлінням. З огляду на це виникає безліч питань. Дана ситуація ілюструє, що велика кількість наших проблем обумовлена саме відсутністю чіткої стратегії розвитку авіаційної галузі держави і аеропорту Бориспіль зокрема.
Ми сподіваємося, що Національна транспортна стратегія нівелює подібні протиріччя. Завтра в Міністерстві інфраструктури відбудеться обговорення пропозицій згідно з розпорядженням Кабміну, і ми очікуємо конструктиву від органу управління. Для нас важливо, щоб Бориспіль-хаб отримав системний план розвитку відповідно до затвердженої прем'єр-міністром моделі. Не менш важлива концепція гармонійного розвитку регіональних аеропортів.
Тут необхідне розуміння того, що при невеликій віддаленості один від одного (100–150 км) кожен повинен мати свою індивідуальну стратегію, виходячи з інфраструктури, технічної бази та якості злітної смуги. Адже люди повинні розуміти, чому обиратимуть конкретний аеропорт з двох сусідніх. І, нарешті, у рамках розвитку дешевих авіаперевезень принципово важливо врахувати, що лоукост-програми доцільно розвивати в аеропортах з максимально дешевою інфраструктурою.
Ми сподіваємося, що Стратегія розвитку авіаційного транспорту та аеропортів у рамках загальної Національної стратегії все ж прояснить усі питання і стане головним орієнтиром для розвитку аеропорту Бориспіль. Головне, щоб цей документ чітко визначив, яким саме шляхом слід рухатися держпідприємству, і згідно із якими стратегічними викликам йому вибудовувати свою подальшу роботу.