Підвищення тарифів за постачання холодної і гарячої води в Україні – це наслідок подорожчання послуг природних монополій, що стало домінуючим трендом. При цьому хрестоматійним правилом для встановлення адекватної ціни за користування водними ресурсами є врахування величини водної ренти, яка утворюється в процесі господарського освоєння водно-ресурсного потенціалу.
У теперішніх умовах відбувається стягнення рентної плати за спеціальне використання води як з поверхневих, так і з підземних джерел. Уже багато років рентна плата за спеціальне використання води, а донедавна збір за спеціальне водокористування (рентна плата за спеціальне використання води введена з 2015 року), нараховується за басейново-територіальним принципом. Нормативи рентної плати для поверхневих джерел диференціюються в розрізі основних басейнів річок, а для підземних – у розрізі адміністративних областей і районів. При цьому не враховується роль водного ресурсу в господарському обігу.
Тобто чи виступає вода засобом виробництва, чи матеріально-речовою основою готової продукції, чи компонентом, що забезпечує виробничий процес, чи кінцевою продукцією – однаково. Зокрема, у рибному господарстві та зрошуваному землеробстві вода є засобом виробництва, у виробництві харчових продуктів – матеріально-речовою субстанцією готової продукції, у буряко-цукровому виробництві – компонентом виробничого процесу, у комунальному водопостачанні та на ринку бутильованої води – кінцевою продукцією.
Незважаючи на те що за період з 1999 по 2015 рік спостерігалося зниження обсягів забору води з природних водних об’єктів, у динаміці надходжень рентної плати за спеціальне використання води до Зведеного бюджету України до 2013 року включно простежувалася висхідна тенденція.
Забір води з водних об'єктів та рентна плата (збір) за спеціальне використання води
Джерело: Державна казначейська служба України, Державна служба статистики України, розрахунки European Analytical Centre
Якщо у 1999 році обсяг забору води з природних водних об’єктів становив 19 748 млн куб. м, у 2004-му – 14 690 млн куб. м, у 2008-му – 15 729 млн куб. м, то у 2015 році – 9699 млн куб. м. Тобто у 2015 році порівняно з 1999-м обсяг забору зменшився на 10 049 млн куб. м, порівняно з 2008-м – на 6030 млн куб. м. Значне зменшення обсягів забору води з природних водних об’єктів у 2014 та 2015 роки пояснюється неврахуванням обсягів забору на анексованій та окупованій частині території України.
Натомість у 2013 році порівняно з 1999-м обсяг фактичних надходжень рентної плати за спеціальне використання води до Зведеного бюджету України збільшився в 11 разів, порівняно з 2008-м – в 2,56 разу. Зростання в рази має місце лише в динаміці фактичних (номінальних) надходжень водної ренти до Зведеного бюджету України через індексацію нормативів плати (ставок рентної плати) у зв’язку з інфляційними процесами. У динаміці надходжень водної ренти в порівняних цінах 1998 року зростання не було таким інтенсивним.
Так, у 2013 році порівняно з 1999-м надходження водної ренти у порівняних цінах 1998 року до Зведеного бюджету України збільшилися вдвічі, порівняно з 2008-м – лише на 92 млн грн. Порівнюючи темпи зростання за період 1999–2015 років надходжень фактичної величини водної ренти та водної ренти в порівняних цінах 1998 року, напрошується висновок про те, що зростання надходжень забезпечувалося за рахунок кількісного чинника (механічне зростання нормативів плати у зв’язку з їх індексацією), а не за рахунок якісних зрушень в частині ідентифікації реальної бази стягнення водної ренти.
Якщо на 1 січня 2015 року ставки рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод коливалися в діапазоні 14,3–85,62 грн/100 куб. м, то на 1 січня 2016 року – у діапазоні 18,09–108,31 грн/100 куб. м. Найнижчі ставки рентної плати за спеціальне використання води мали місце традиційно в басейні ріки Дунай, а найвищі – у басейні рік Приазов’я.
Ставки рентної плати за спеціальне використання підземних вод на 1 січня 2015 року знаходились в діапазоні 37,45–89,15 грн/100 куб. м, на 1 січня 2016 року – 47,37–112,77 грн/100 куб. м. Найвищі ставки рентної плати за спеціальне використання підземних вод мали місце в окремих адміністративних районах Івано-Франківської області, а найнижчі – у Закарпатській області. Тенденція стосовно механічного збільшення ставок рентної плати за спеціальне використання води зберігалася й у 2017 році: мінімальне й максимальне значення ставок плати за спеціальне використання поверхневих вод на 3 січня 2017-го – 19,97–119,57 грн/100 куб. м, за використання підземних вод – 52,3–124,5 грн/100 куб. м.
Динаміка нормативів (ставок) плати за спеціальне використання поверхневих та підземних вод
Джерело: Державна фіскальна служба України, розрахунки European Analytical Centre
У 2016 році порівняно з 2007-м у структурі рентної плати за спеціальне використання води, яка надходить до Зведеного бюджету України, відбулися певні зрушення. Так, у 2016 році питома вага надходжень рентної плати за спеціальне використання води (крім рентної плати за спеціальне використання води водних об’єктів місцевого значення) порівняно з 2007 роком (взято збір за спеціальне водокористування загальнодержавного значення) збільшилася з 81,4 до 82,4%; питома вага рентної плати за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики та водного транспорту зменшилася у 2016 році порівняно з 2007 роком з 12,1% (у 2007 році взято збір за спеціальне водокористування для потреб гідроенергетики і водного транспорту) до 10,8% (10,1% + 0,7%); питома вага надходжень рентної плати за спеціальне використання води від підприємств житлово-комунального господарства у 2016 році порівняно з 2007 роком збільшилася з 5,5 до 6,7%.
Прикметною рисою є те, що у 2016 році порівняно з 2007 роком питома вага рентної плати за спеціальне використання води водних об’єктів місцевого значення знизилася з 1,1 до 0,1%.
Структура надходжень рентної плати за спеціальне використання води
(збору за спеціальне водокористування)
до Зведеного бюджету України у 2007 році
Джерело: Державна казначейська служба України, розрахунки European Analytical Centre
Структура надходжень рентної плати за спеціальне використання води
до Зведеного бюджету України у 2016 році
Джерело: Державна казначейська служба України, розрахунки European Analytical Centre
Ідентифікація бази та стягнення рентної плати за спеціальне використання води (до 2015 року – збір за спеціальне водокористування) вже тривалий період є однією з найбільш резонансних проблем. При цьому є багато «вузьких місць» у встановленні ставок плати за спеціальне використання поверхневих та підземних вод. Особливо для великих водокористувачів – підприємств, що входять у горизонтально та вертикально інтегровані холдинги.
Неврахування галузевих та відтворювальних характеристик господарського освоєння водно-ресурсного потенціалу призвело до значних перегинів і дисбалансів в утворенні та вилученні водної ренти. Тому й маємо ситуацію, коли в одних сегментах економіки водна рента майже повною мірою присвоюється водокористувачем і формує надприбуток (зокрема, на ринку бутильованої води), а в інших – надмірний розмір рентної плати знижує конкурентоспроможність виробництва кінцевої продукції (сільськогосподарське виробництво на основі зрошуваного землеробства).
Вирішити проблему можна було б завдяки коригувальному коефіцієнту, який враховуватиме рівень рентабельності виробництва кінцевої продукції та надання послуг. Це стосується перш за все тих видів діяльності та ринків, де вода є кінцевою продукцією, зокрема ринку бутильованої води. Даний коефіцієнт міг би стати доповненням вже існуючого територіально-басейнового принципу встановлення ставок плати за користування водними ресурсами.