Минулого тижня журналісти Проекту з розслідування корупції та організованої злочинності (Organised Crime and Corruption Reporting Project, OCCRP) опублікували результати масштабного розслідування про постачання зброї США до Сирії через країни Балкан і Східної Європи. Розслідуванню був присвячений цілий цикл статей під загальною назвою «Смерть на експорт». Журналісти спираються на дані власних джерел і джерел інших ЗМІ (наприклад, New York Times), дані з відкритих баз і сервіси з відстеження руху морських суден та авіарейсів. Йдеться про постачання зброї радянського зразка через підрядників Пентагону і ЦРУ на суму мінімум $2,2 млрд (сюди включені як вироблені, так і плановані поставки в період 2015–2022 років).
Автори розслідування також стверджують, що їм вдалося відстежити логістичний канал поставок зброї зі Східної Європи на секретні командні центри сил сирійської опозиції в Йорданії та Туреччині, обсяг якого склав не менше 1,2 млрд євро з 2012 по 2016 рік. У матеріалах розслідувань декілька разів зустрічається Україна (що дозволило російським агентствам виносити країну в усі заголовки своїх матеріалів). Щоправда, поруч з іншими державами – припустимими учасниками схем: Болгарією, Чехією, Польщею, Боснією і Герцеговиною, Румунією, Сербією, Хорватією, Казахстаном, Грузією та Білоруссю.
Зокрема, Україна згадується у зв'язку з контрактом між Пентагоном і «Укрспецекспортом» від вересня 2016 року на суму $17,3 млн, в якому, як свідчать принтскрини з відкритих баз даних, спочатку вказувалися країни призначення озброєнь (стрілецької зброї та артилерійських снарядів) – Ірак і Сирія. Більше конкретних угод з Україною розслідувачі не наводять, згадуючи, однак, нас неодноразово серед тих країн, які були задіяні в ланцюжках. Згадується, що сирійські повстанці з подачі США могли отримувати з України стрілецьку зброю, артилерію і боєприпаси до неї, а також фігурує факт наявності у них радянських танків Т-72 і Т-55 (останній проектувався і виготовлявся в Харкові, однак на даний момент не перебуває на озброєнні ЗСУ).
Нагадаємо, з 2012 року ЄС поетапно вводив економічні санкції проти Сирії, що передбачають у тому числі заборону на торгівлю зброєю і продукцією подвійного призначення з цією країною. Mind запитав у військового експерта Михайла Жирохова, наскільки вселяє довіру опублікована інформація, а також про те, яка зброя і яким шляхом могла потрапити з України в одну з найгарячіших точок планети.
Звинувачення проти України. Не встигли вщухнути заворушення з нібито поставками Україною ракетних двигунів до Північної Кореї, як на наших очах розгортається черговий скандал зі зброєю. Приводом може стати стаття Проекту з розслідування корупції та організованої злочинності. Що таке цей OCCRP? Не варто думати, що це якийсь урядовий орган або організація. Швидше – «клуб за інтересами» за участю ЗМІ та окремих репортерів, які займаються журналістськими розслідуваннями в Східній Європі, на Кавказі, в Середній Азії, Латинській Америці та Африці. Проект був заснований у 2007 році в Сараєво.
Якщо виходити з цього колективного матеріалу, то у вересні 2016 року концерн «Укрспецекспорт» уклав контракт з США на постачання стрілецької зброї та боєприпасів на суму $17,3 млн. Журналісти роблять висновок, що ця зброя була передана американцям для озброєння груп повстанців в Іраку та Сирії.
Тут варто зробити застереження, що наразі немає жодних відомостей про те, які це були зразки зброї і якою була кінцева мета їхнього використання. У дослідженні наведені принтскрини контракту, опублікованого у відкритій американській базі даних Federal Procurement Data System ще минулого року. Тоді в контракті нібито містилася вказівка на те, що закупівля призначалася для локальних операцій у Сирії та Іраку. Також в описі містився код V7, що, відповідно до внутрішнього кодування Пентагону, позначає програму з екіпіровки і навчання повстанців у Сирії. Однак на даний момент усіх цих даних в контракті немає. Були вони чи ні? Можна тільки здогадуватися. І навіть якщо були, чи можемо ми стверджувати напевно, що українська сторона знала про плани Пентагону на це постачання? Такої впевненості також немає.
Чи має Україна такий арсенал зброї взагалі? У структурі українського військового експорту, схоже, міжнародні журналісти не дуже добре орієнтуються. Можна їм допомогти. Згідно зі звітами Державної служби експортного контролю України, ми є одним з найбільших постачальників стрілецької зброї до США. Так, у 2012-му Штати купили 90 000 гвинтівок і карабінів, у 2015 році на північноамериканський континент було поставлено 10 000 гвинтівок і карабінів.
Але важливо розуміти, що ця зброя призначена для цивільного ринку, і левову частку складають радянські карабіни СКС, які у США вважаються недорогою і потужною мисливською зброєю. Фігурує в постачаннях також радянська зброя часів Другої світової війни, що користується певним попитом у американських магазинах зброї. І до неї, ясна річ, боєприпаси.
Навіть якщо чисто гіпотетично припустити, що американці могли закуповувати зброю радянських зразків для повстанців на Близькому Сході, вельми сумнівно, що про це звітували українським чиновникам, а також про те, що вони могли ставити незручні питання. Те, що така практика закупівлі озброєння в Білорусі, Чехії, Словаччині, Болгарії у американського Держдепу існує, сумнівів немає. Сумніви є в тому, що Україна в умовах війни може надати такий великий арсенал, який би міг зацікавити американців. У них у пріоритетах закупівля протитанкових ракетних комплексів (зовсім нещодавно такі випадки були зафіксовані в Білорусі), ракет до них, боєприпасів (переважно болгарського виробництва), легкої бронетехніки (закуповується в Чехії та Словаччині) і мінометів (сербського виробництва).
Нічого з цього Україна навіть теоретично запропонувати не може – протитанкові ракети, напевно, були розстріляні здебільшого в кампанії 2014–2015 років на Донбасі, інші – «протухнули» з простроченим терміном зберігання. Боєприпаси для РПГ, автоматичних гранатометів ми самі купуємо в тій же Болгарії. З легкої бронетехніки в надлишку тільки БРДМ-2, і то велику партію купили ОАЕ для озброєння «своїх» бойовиків. Тобто навіть теоретично будь-які постачання, а тим паче стрілецької зброї – взагалі за гранню реальності.
Чи міг «Укрспецекспорт» порушувати закон? У цілому звинувачення на адресу держкомпанії «Укрспецекспорт» у поставках зброї виглядають дивно – адже вона саме для цього і створена. Ліцензії на продаж видає Державна служба експортного контролю України під контролем міжвідомчої комісії при президенті України з питань військово-технічного співробітництва та експортного контролю, до складу якої входять представники таких структур, як контррозвідувальне управління СБУ, Служба зовнішньої розвідки і Головне управління військової розвідки Міністерства оборони. Так що займатися самоуправством така структура однозначно не може, і якщо йдеться про контракти, пов’язані зі зброєю, ці питання контролюються на найвищому рівні.
Чому роздмухується цей скандал і кому це вигідно? Найбільше схоже на «чорний піар», що регулярно використовують виробники зброї як один із засобів неконкурентної боротьби. Крім того, тему нібито поставок зброї до Сирії цілком реально можуть використовувати для непрямої дискредитації України як держави. Тобто це може бути і один з елементів інформаційної війни, яку розгорнула Росія проти нашої країни на міжнародному рівні.