Довічно працездатні: скільки років працюватимуть українці

В Україні жваво обговорюється запропонована урядом пенсійна реформа. Однією із новацій цієї реформи є поступове підвищення мінімального страхового стажу на 20 років. Тобто у 2028 році  право на призначення пенсії за віком отримають громадяни, які досягли 60-річного віку та мають 35 років мінімального страхового стажу. При цьому вже з 2018 року мінімальний страховий стаж планується підвищити з 15 до 25 років. 35 років безперервної офіційної праці – це багато чи мало? Який на сьогодні фактичний середній трудовий та страховий стаж мають українці? І взагалі, яку частину свого життя українці працюють? Експерти Економічного дискусійного клубу провели дослідження, в якому спробували порівняти співвідношення трудового життя громадян різних країн Євросоюзу, аби зрозуміти, наскільки «європейським» шляхом крокує пенсійне законодавство України.

У найближчі 10 років для отримання права на пенсію за віком українцям необхідно буде обов’язково офіційно відпрацювати 35 років, сплачуючи  при цьому страхові внески до Пенсійного фонду. Експертам ЕДК не вдалося знайти на офіційних веб-сторінках органів виконавчої влади, які за функціональними повноваженнями є причетними до розробки пенсійної реформи, будь-яких методологічних обґрунтувань щодо запропонованої тривалості мінімального страхового стажу.

Також на сьогодні в Україні відсутня офіційна статистична звітність, яка б досліджувала питання тривалості трудового життя наших співгромадян. Натомість відповідні показники по країнах ЄС щорічно оприлюднюються Євростатом.

Що там у ЄС? Відповідно до статистичної інформації, у 2016 році індикатор тривалості трудового життя  (далі – ТТЖ) особи в Європейському союзі становив у середньому 35,6 роки, що на 1,8 року вище, ніж у 2006-му.

Серед країн – членів ЄС у 2016 році найвищий показник ТТЖ мала Швеція (41,3 року), друге і третє місця посіли Данія (40,3 року) та Нідерланди (40 років).  Загалом у 17 країнах ЄС індикатор ТТЖ є вищим, або рівним  35 рокам. Найменша тривалість трудового життя зафіксована в Італії  (31,2 року) та Болгарії (31,7 року).

Упродовж останнього десятиліття тривалість трудового життя зростала швидше для жінок («плюс» 2,5 роки) та склала 33,1 роки. Натомість чоловіки додали лише 1,1 року, а рівень показника склав 38,0 років.

Практично в усіх країнах ЄС, за винятком Литви і Латвії, тривалість трудового життя була вищою для чоловіків, ніж для жінок. Латвія мала найменшу різницю у тривалості життя (0,1 року) на користь жінок. Серед держав – членів ЄС найбільший ґендерний розрив зафіксований на  Мальті − 12,8 року.

У Італії спостерігається найкоротший термін трудового життя для жінок (26,3 року), а найдовший – у Швеції  (40,3 року). Для чоловіків найкоротший термін служби зареєстрований у Болгарії (33,1 року), найтриваліший −  у Нідерландах (42,5 року).

А скільки житимуть найбільш працездатні? Власне показник фактичної ТТЖ, мабуть, є не таким цікавим, як його порівняння із середньою очікуваною тривалістю життя, що дозволяє зрозуміти, яку ж частку свого життя  населення країн Євросоюзу  витрачає на роботу.

Так ось, згідно із розрахунками, у середньому населення ЄС−28  змушене працювати 44% часу, відпущеного для життя. Найменше життя  витрачають на працю італійці – 37,7%, а найбільше – шведи (понад 50%).

У гендерному розрізі в Євросоюзі  чоловіки працюють 48,8% тривалості життя,  жінки – 39,7%. У 10 країнах Євросоюзу чоловіки працюють більше половини власного життя (у Данії, Чехії, Німеччині, Естонії, Латвії, Литві, Швеції, Великобританії, Нідерландах та Мальті). Жінки найбільше працюють (понад 45% життя) у Данії, Литві та Швеції.

Яку частину свого життя будуть змушені працювати українці? Розрахунки свідчать, що у разі прийняття пенсійного реформи та запровадження обов’язкового страхового стажу у 35 років, у середньому населення повинно буде працювати 48,8% тривалості життя, у тому числі чоловіки – 52,5%, жінки – 45,8%, що відповідає найвищим показникам країн Євросоюзу. 

*Показник тривалості трудового життя (duration of working life indicator (DWL)) вимірює кількість років, упродовж яких особа віком від 15 років буде активною на ринку праці протягом всього її  життя.