Сьогодні, без перебільшення, сфера інформаційних технологій є одним із головних драйверів економіки нашої країни. Вона займає третій рядок за обсягом експортної виручки і поступається за цим параметром лише таким «класичним» індустріям, як агро і металургія. Однак подібне досягнення – не миттєвий результат, а наслідки десятка років кропіткої роботи великої кількості людей, стверджує Алекс Луцький, співзасновник і CEO компанії Innovecs.
Що може Україна запропонувати світові? Насправді, як би не було зараз прикро скептикам, – багато. І особливо це стосується найбільш проривних сфер: штучний інтелект, машинне навчання, нейронні мережі, віртуальна і доповнена реальність, а також низки інших технологій, заснованих на Data Science.
Розробки та ідеї наших співвітчизників можна знайти вже практично в усіх сферах життя – від медицини до розваг, від приватного сектора до державного. Часто, користуючись якимось сервісом або технологією, і подумати не можна, що до неї доклали руку українські айтішники. Причина цього досить проста – ІТ-компанії підписують зі своїми клієнтами договори про нерозголошення, і просто не мають права говорити про більшу частину того, що було зроблено чи знаходиться в роботі.
Як приклади, без прив'язки до конкретний імен, можна перерахувати наступні кейси, реалізовані українськими компаніями для зарубіжних замовників:
І це далеко не повний список проектів.
«Витік мізків» – новий виклик для галузі? Останнім часом дуже популярні дискусії на теми: «Аутсорсинг – це добре чи погано для країни?», «Аутсорсинг сприяє відтоку мізків». Відзначимо, що гравці українського ІТ-ринку активно працюють над зміною ставлення західних замовників до себе як до аутсорсингових провайдерів, яке закріпилося за українськими компаніями. Вітчизняна сфера інформаційних технологій уже відійшла від поняття «аутсорсинг», надаючи своїм клієнтам комплексні готові рішення для цифрової трансформації бізнесу і впровадження нових технологій.
Україна – один з лідерів за кількістю та якістю розробників в Центральній та Східній Європі та займає провідні позиції у світі за чисельністю сертифікованих ІТ-фахівців. І звичайно, наші кваліфіковані розробники високо цінуються у світі, на них є попит, що сприяє деякому відтоку кадрів. Однак зараз не можна називати цей відтік істотним. Дійсно, у 2014–2015 роках помітна кількість розробників перебазувалася в інші країни, але основним мотивом для цього став далеко не рівень заробітної плати. Більшість програмістів їхали в пошуках стабільності, соціальної захищеності, кращого життя для себе і близьких – тобто всіх тих речей, які могли здаватися недосяжними в Україні в короткостроковій перспективі. Важливо відзначити, що багато фахівців все ж таки повернулися до рідної країни.
Для розвинених країн трудова міграція стала звичним явищем. Міграція, незважаючи на очевидні мінуси, має і ряд позитивних моментів. Наприклад, наші фахівці можуть отримати хороший міжнародний досвід, вони повертаються з багажем унікальних знань, які вкрай корисні для української ІТ-галузі, вбирають зовсім іншу корпоративну культуру, глобальний mindset і розвивають підприємницькі навички. Брак таких знань, якостей і досвіду – це тема, про яку говорять не тільки в індустрії інформаційних технологій, а й в Україні в цілому.
Так що не варто називати «витік мізків» якимось викликом для галузі. Швидше, це природний процес для глобалізованого світу, невід'ємною частиною якого є ІТ.
Чого не вистачає галузі інформаційних технологій в Україні? Індустрія ІТ в нашій країні унікальна тим, що розвивалася не завдяки, а всупереч. Уже надходять позитивні сигнали від перших осіб уряду, деякі внутрішні регуляторні бар'єри, що заважали розвитку галузі, поступово забираються (завдяки тій самій увазі перших осіб до її проблем).
Незважаючи на всі успіхи на світовій арені, ІТ-індустрії, як й іншим галузям, не вистачає якісної промоції України як країни, з якої можна і потрібно вести бізнес. Поки що просування бренду made in Ukraine здебільшого залишається ініціативою приватних осіб. Через брак альтернатив гравцям ринку вкрай важливо об'єднати свої ініціативи в цьому напрямку.
Гарним прикладом такої синергії зусиль є Український дім у Давосі, що працював під час WEF-2018, який зміг продемонструвати світові, що Україна – це інноваційна екосистема, що бурхливо розвивається, в рамках якої можна знайти як хороших бізнес-партнерів, так і можливості для інвестицій. Декілька днів представники компаній – членів асоціації «ІТ України» – Ciklum, Eleks, EPAM, Innovecs, Intellias, N-iX, PwC і SoftServe – працювали разом на авторитет і репутацію країни, української ІТ-індустрії та кожної компанії, підтримуючи один одного. Вони отримали можливість говорити зі світовим споживачем від імені всієї галузі, і були помічені та почуті. Більш ефективної та цільової участі в ІТ-асоціації, яка виступила об'єднуючим фактором, і уявити складно.
Консолідація всіх зусиль у формуванні правильного позиціонування України – ось те, чого дійсно не вистачає галузі. Проте не варто забувати, що робота над іміджем країни – це марафонський забіг. Так, ми взяли добрий старт, та перед нами ще велика і довга дистанція.