Після виходу США з іранської ядерної угоди 2015 року президент Дональд Трамп готовий ввести санкції проти європейських компаній, які займаються бізнесом в Ірані. Так, радники Трампа натякнули, що США й надалі продовжуватимуть тиснути на союзників, аби ті наслідували приклад Сполучених Штатів щодо іранської ядерної угоди.
Про те, чи насправді Іран можна налякати санкціями, та який корисний досвід країни варто взяти на озброєння Україні, Mind розповів керуючий партнер АО «Богатир та партнери», заслужений юрист України, кандидат юридичних наук, адвокат в Україні, зареєстрований іноземний адвокат в Росії та Польщі, Заступник міністра юстиції України в 2007-2011 роках Володимир Богатир.
Стосунки України з Іраном. Розвиток дипломатичних та бізнес-відносин між Україною та Іраном – на дуже низькому рівні. Це пояснюється як повною залежністю нашої країни від геополітичної ситуації, так і відсутністю бачення стратегії довгострокового зовнішньополітичного курсу.
Можливості серйозних інвестицій з Ірану до моменту врегулювання конфлікту в Україні викликають скепсис, не дивлячись на те, що ця країна зацікавлена в інвестиціях у нафтопереробну промисловість, нафтохімію, аграрний сектор тощо.
За даними Посольства України, в Ісламській Республіці Іран наразі перебуває близько 850 громадян України. З них – біля 550 українців разом з родинами задіяні на будівництві атомної електростанції.
В той же час з боку українських держрегуляторів, таких як Державна служба експортного контролю, НБУ, СБУ та інших державних органів, проводиться політика постійних обмежень та контролю щодо компаній, які можуть мати потенційні ділові відносини, пов’язані з Іраном, що природньо не сприяє збільшенню товарообігу.
Так, з огляду на торговельний оборот між нашими країнами, пряму комерційну діяльність з Іраном ведуть не більше півтора десятка українських підприємств, що не складає жодної відчутної частки, і очевидно в разі введення санкцій не викличе жодного резонансу в Україні, де бізнес щоденно знищується владою.
Боротьба східної країни за «місце під сонцем». Водночас Україна вже зараз отримала нагоду перейняти корисний досвід східної країни у захисті своїх інтересів. Зокрема, це можливість вивчити інструменти такого захисту, що вже застосовує на практиці Іран.
Так, спираючись на власний досвід, наведу приклад юридичних перемог над санкціями – це справа Bank Mellat v HM Treasury. Ця справа яскраво демонструє можливість відстоювати свої права в системі цивілізованого судочинства та добиватись відшкодування мільярдних збитків з урядів, що застосовують санкції. Зазначена справа у 2015 році увійшла у Топ-20 глобальних спорів в англійських судах.
Аналогічна ситуація склалась у справах Bank Mellat v Council та PetroPars Iran Co. & Others v Council of European Union, де фактично було скасовано санкції ЄС, а відповідно Банку та компаніям Petropars Operation and Management та Petropars Resources Engineering вдалось довести відсутність суттєвих підстав для включення їх до санкційного списку. Ці компанії ведуть активний видобуток газу на іранському родовищі Південний Парс.
Наведене свідчить проте, що країни ЄС мають обачливо ставитись до введення санкцій не тільки з політичних міркувань, а і з юридичних підстав.
Безперечно санкції є економічною зброєю для політиків і держав, які ведуть боротьбу за економічне лідерство та вплив на окремі ринки, зокрема в енергетичному секторі.
Розвиток напруження навколо Ірану. Якщо розглядати у глобальному масштабі, то не секрет, що ситуація навколо Ірану є напруженою досить тривалий період часу. Однак слід зауважити, що поведінка США та Ізраїлю була несхвально сприйнята Великою Британією та європейськими країнами. Вихід США із ядерної програми та перенесення американського посольства до Єрусалиму сприяли нагнітанню напруги на Сході. Безперечно, такий стан справ несе загрозу розвитку торговельних відносин і бізнесу з Іраном.
Очевидно, не можна порівняти обсяги торгівлі між ЄС та Іраном з обсягом між Євросоюзом та Штатами. Тому заяви офіційних осіб США щодо введення санкцій відносно ЄС є цілком абсурдними, оскільки можуть зашкодити скоріше США, ніж Ірану. Відбувається розширення застосування національних валют між Іраном і такими його партнерами, як Туреччина, Китай та Росія.
Міністри іноземних справ – Великої Британії Борис Джонсон та Франції Жан-Ів Ле Дріан – демонструють свою відданість збереженню угоди по ядерній програмі Ірану. Власне, держсекретар Майк Помпео вживає всіх заходів задля дипломатичного виходу з ситуації, що сталась. Тому заява радника з національної безпеки американського президента Джона Болтона має вигляд, скоріше, як політична заява з метою підняття градусу напруги в і без того складній ситуації.
Нагадаємо, що Джон Болтон та Джаред Кушнер були основними лобістами виходу США зі СВПД (англ. Joint Comprehensive Plan of Action, політична угода між Іраном і групою держав, відомих як 5+1, щодо ядерної програми Ірану. – Mind), на відміну від керівників армії і спецслужб США.
Перспективи співпраці України з Іраном. Протягом 2017 року обсяг імпорту товарів з Ірану збільшився на 75,4% та склав $70,1 млн (за даними ДФС України – $166,464 млн), що відбулось за рахунок зростання поставок до України нафти і нафтохімічних продуктів.
Іран може стати потужним споживачем продукції аграрного сектору України. Так, за результатами 2017 року серед країн, до яких експортувалась українська аграрна продукція, Іран посідає 9-те місце ($527,651 млн, частка в експорті – 2,9%).
Іран наполегливо шукає себе як у світовому політичному, так і економічному середовищі, про що свідчить проведений на початку квітня тристоронній саміт лідерів Росії, Ірану і Туреччини.
Водночас, оскільки відносини з Україною не відіграють значної ролі в загальному торговельному обороті, це створює можливості для пошуку нових ринків у цій країні. В той же час приклад Марокко, який щойно розірвав дипломатичні відносини з Іраном, свідчить про тиск великих гравців у цьому регіоні.