9 травня, порушуючи Мінські угоди та ігноруючи багаторазові попередження ОБСЄ щодо того, що Донецьк є демілітаризованою зоною і будь-які появи там військової техніки неприпустимі, у так званій «ДНР» пройшов «парад Перемоги». Спостерігачів із Києва це змусило ще раз придивитися до того, якою ж зброєю користуються «бойовики», і яке реальне застосування вона може мати.
Особливе занепокоєння ВСУ останнім часом викликає використання на Донбасі саморобних ракет, вироблених з частин снарядів від «Граду» і «Смерча». Так, 15 травня фонд «Повернись живим» продемонстрував відео знайденої на передовій неподалік від селища Новолуганське (Бахмутівський район Донецької області) такої ракети, що так і не вибухнула.
На що здатна така зброя та яким іще ракетним озброєнням поповнився за останній час арсенал «армії ДНР», Mind запитав у військового експерта Михайла Жирохова.
Що нового. Озброєння російсько-терористичних формувань на окупованій території не відрізняється різноманітністю – зі зрозумілих причин воно повністю відповідає російському. Винятком є окуповані території Донецької області з найрізноманітнішими збройними формуваннями типу «гвардії Захарченка» або спецназу податкової служби (є і такий у «молодій республіці»).
Саме у останніх і є нестандартні озброєння типу гібрида БМД і КамАЗа. І ось на «параді» 9 травня в Донецьку були засвічені «досягнення ВПК ДНР», серед яких найбільш гучними новинками виявилися зразки «ракетної техніки», заявлені як РСЗВ «Сніжинка» та «Чебурашка». Приблизно у цей же час «випадково» з'явилися й повідомлення (підкріплені фото та відео) про застосування бойовиками на лінії зіткнення іншого ракетного зразка, названого «Китаєць». Чи насправді існує серійне виробництво цих зразків і як вони зможуть змінити характер протистояння на Донбасі – спробуємо розібратися.
Брак двигунів. Ще у 2016 році з'явилися відомості, що з РФ на окуповані території прибула партія з 12 вантажівок КрАЗ 260 старого зразка. Тоді було незрозуміло, навіщо противнику такі машини. І лише зараз виявилося, що їх використовували як базу для створення саморобних систем залпового вогню.
Спроби створити подібні місцеві зразки аж до нинішнього часу наштовхувались на брак основного компонента – реактивних двигунів. Адже, по суті, це основний компонент будь-якої ракети – хоч керованої, хоч некерованої. З огляду на досить високий рівень промисловості окупованих територій, виробництво корпусів не було великою проблемою, втім, як і начиння ракети у вигляді вибухівки (тут цілком прийнятна і звичайна шахтна, та й у Макіївці ще з радянських часів базується НДІ, що спеціалізується на вибухових речовинах).
Але в якийсь момент до рук «експериментаторів» потрапили два джерела для виготовлення виробів – потік реактивних снарядів для установок БМ-21 «Град» і БМ-27 «Ураган» із Росії, а також склади зі знятими з озброєння ще радянської армії снарядами для БМ-13 («Катюша») і БМ-24, підготовлені для утилізації на Донецькому заводі гумово-хімічних виробів.
Ракетний арсенал. Після численних дослідів на світ з'явилися ці зразки реактивної техніки. Очевидно, першим був «Китаєць», який являє собою бойову частину ракети від «Урагану» з, ймовірно, привареним пороховим двигуном від снаряда «Граду». Була створена і конструкція, що дозволяє запускати поодинокі ракети з землі.
Набагато серйознішою представляється установка «Чебурашка», у якій використовуються досить потужні 240-мм снаряди від БМ-24 (знята з озброєння наприкінці 1970-х років). Тут можна говорити принаймні про один дослідний екземпляр машини, яка дозволяє стріляти по одному заряду.
А ось «Сніжинка», судячи із наявних фото конструкції і відсутності фото й відео стрілянини, швидше за все, є просто макетом, який навряд чи буде доведений навіть до дослідного зразка.
Боєздатність – під питанням. Варто трохи розказати і про бойові цінності усього цього «зоопарку». По суті, реактивна ракета – це досить високотехнологічна зброя з твердопаливним двигуном, пальне до якого має відповідати доволі жорстким фізико-хімічним параметрам. Головне завдання інженерів – створити таку конструкцію снаряда, щоб він передбачувано поводився на траєкторії, і таким чином мав мінімальне кругове вірогідне відхилення. Технічно повторити конструкцію можна (це доводить багаторічний досвід терористів ХАМАС з їхніми кассамами та ІГІЛ – із газобалонними виробами), проте у цьому випадку точність попадання буде вельми низькою. Приблизно на такому ж рівні знаходяться й вироби від «донецьких».
Цілком закономірно виготовлення реактивних снарядів у напівкустарних умовах призводить до того, що за рахунок значної різнотовщинності та еліпсності корпусу снаряда у польоті він буде схильний до суттєвої нутації, тобто значно зростатиме розкид по азимуту. А хімічна неоднорідність палива буде призводити до значних змін швидкості виділення реактивного струменя, що різко збільшить розкид по дальності. У підсумку, замість ураження цілей, умовно кажучи, на «північному схилі висоти 280», буде вражена мета типу «планета Земля».
Годяться такі ракети лишень для турбуючого вогню, проте у нинішніх умовах позиційної війни на Донбасі добре обладнані в інженерному відношенні позиції досить стійкі до таких атак. З цим, як видно, і пов'язане створення «Китайця», який фактично виконує функцію важкого міномета М-160/240. До того ж, дивлячись на відео, варто звернути увагу на вкрай малу дистанцію, на яку запускаються ці ракети з бойовою частиною підвищеної потужності.
Психологічна зброя. Тобто можна говорити, що кустарне виробництво як реактивних снарядів, так і, власне, систем реактивного вогню має більшою мірою пропагандистський ефект. Судячи з відео, «Чебурашка» і «Китаєць» запускалися одиночними пусками з примітивного верстата, а це викликає великі сумніви, що хтось прораховував їхню балістику і складав відповідні таблиці. Простіше кажучи, стріляли «кудись туди» тільки для того, аби можна було доповісти: «Зробили стільки-то пусків!» Очевидно, і мінометна точність для них – річ, недосяжна навіть теоретично.
Втім, така зброя буде затребувана на лінії зіткнення, особливо на приморському напрямку, де фронт являє собою тонку лінію взводних опорних точок поза населеними пунктами. І такі ось вироби відіграватимуть роль психологічної зброї, не даючи морським піхотинцям нагоди піднімати голови. Але, знову ж таки, варто повторити, що реальної картини протистояння вони змінити не в змозі.