Цінність гри у бізнесі: подолання перешкод та пошук інновацій

24 травня на базі Культурно-Мистецького Центру Києво-Mогилянської Академії, за медіа-підтримки Mind, відбулася симуляційна бізнес-гра «Водограй: 2118». Протягом 8 годин майже 80 учасників, серед яких не лише студенти та школярі, але й власники бізнесів і співробітники великих компаній, перебували... у 2118 році, визначали продукт майбутнього та будували стратегію гіпотетичної компанії – виробника питної води. В якості джерела знань гру доповнили професіонали з практичним досвідом – ментори, які охоче ділилися своїми знаннями, практиками та інструментами з усіма учасниками. Один з організаторів гри, викладач KMBS та керуючий партнер Start Global Дмитро Швець розповів Mind, чому подібні ігри ефективно сприяють навчанню та стимулюють підприємців до інновацій.

Суміш різних рівнів знань, досвіду та поглядів не лише забезпечує «різноманітність» (diversity), але й створює змішане середовище, в якому студенти, школярі, представники бізнесу доповнюють один одного, і конструктивно конфліктують між собою. А в результаті така взаємодія призводить до інновацій.

У чому ж секрет симуляційної гри? Сьогодні все більше та більше освітніх установ, компаній та звичайних людей обирають формат гри для отримання нових знань.

По-перше, це learning by doing, або навчання через дію, тестування ідей та миттєвий аналіз помилок. Тут можна провести аналогію зі спортом. Наприклад, можна скільки завгодно розповідати людині про техніку гри в футбол та показувати матчі, але ніщо не замінить тренувань, оскільки саме завдяки ним можна отримати реальні навички.

По-друге, це можливість практикувати свої навички та взаємодіяти з іншими учасниками у середовищах, які симулюють різноманітні варіанти реальності. Створення таких навчальних середовищ не обмежується проведенням очних ігор.

Наприклад, це може бути створення віртуальних світів, які симулюють оточення та реалістичні сценарії, де учасник гри може практикувати свої навички та взаємодіяти з іншими учасниками.

Втім, 96% вищих навчальних закладів вважають, що успішно готують студентів до працевлаштування, а держави витрачають величезні кошти на освіту у традиційному форматі. Наприклад, за інформацією Державної казначейської служби України, за 2017 рік Україна витратила на освіту 177 млрд грн ($6,8 млрд). Але лише 11% бізнес-лідерів вважають, що випускники вищих навчальних закладів отримають знання, релевантні для роботи в їхніх компаніях.

Згідно з дослідженням Deloitte Human Capital Trends, завдання по кардинальним змінам у питаннях кар'єри та освіти – одне з найголовніших, на рівні з трансформацією компаній у цифрові технології. З 10 000 опитаних компаній 83% вважають це питання важливим, а 54% – терміновим.

Такі очікування, за даними Bersin by Deloitte, тягнуть з собою і зміни у підходах до навчання і зміну концепції 70/20/10 (70% знань на робочому місці, 20% через взаємодію з іншими, та 10% – через традиційні освітні програми). На зміну звичним підходам приходять такі тренди, як мікро-навчання, відео в реальному часі, штучний інтелект, доповнена реальність тощо.

І все ж таки, яке місце гри у навчанні «по-новому»? Гра об’єднує в собі майже всі нові тренди у навчанні, наприклад, micro learning та learning experience, через отримання знань у концентрованій дозі, яка потрібна саме зараз, для саме цієї ситуації.

Згідно зі своїм дослідженням ‘Gamification 2020: What Is the Future of Gamification?’ глобальна дослідницька компанія Gartner вказує, що гейміфікація – це ключовий інструмент для прискореного отримання зворотного зв'язку, залучення різноманітних працівників та мотивації їх комплексними і нетривіальними, але реалістичними цілями.

Чому ігри такі дієвї? Подібні ігри мають демонструвати, які ключові функції виконує кожен бізнес, незалежно від свого продукту та розміру та переваги ефективної комунікації.

1. У грі ми отримуємо миттєвий відгук, що надає енергії для подальших дій та визнання досягнень працівника.
2. Є відчуття динаміки, що робить процес навчання цікавим та привабливим.
3. Це можливість нарощувати складність і працювати під тиском у більш-менш безпечному середовищі, що призводить до більш сміливих експериментів та бажання створювати нові рішення, не боячись зробити помилку.
4. Гра сприяє співпраці й врахуванню цінностей та інтересів інших гравців для досягнення спільної мети.

Її результати показали три цікаві та цілком закономірні спостереження:

• Команда, у якої є мета, мотивація та доступ до джерела практичних знань (у нашому випадку – до ментора), цілком спроможна досягнути результатів навіть при повній відсутності спеціалізованих знань на початку.
• Неповна картинка, недостатність описів, умов, обмежень та відсутність певних правил у комбінації із занадто жорсткими умовами гри сприяють створенню стану невизначеності, що якнайкраще відображає та наближує умови гри до реальності. Як було визначено самими менторами, такий стан може стати чудовим полем для навчання та симуляції не лише для студентів, але й для працівників та менеджерів компаній.
• Ключові функції, які виконує компанія на шляху до свого успіху, не залежать від чисельності штату і розміру компанії. Розуміння того, що треба, які існують методики й інструменти, систематизує рутину, зменшує кількість помилок, економить ресурси та вивільняє час для більш творчих і захопливих задач.

Але не варто забувати, що гра – це лише один з кроків на шляху до змін звичних підходів у роботі компанії. Постійний пошук та впровадження інновацій – одна з тих особливостей, яка відрізняє найбільш успішні компанії від інших.