Альянс ідей і грошей: як рахувати частки партнерів у бізнесі та ділити вплив

З лютого 2018 року в Україні з'явилася можливість укладати корпоративні договори між партнерами по бізнесу. А з червня набрав чинності новий закон про товариства з обмеженою відповідальністю. Це істотно поліпшує можливості ведення спільного бізнесу в Україні, а багато компаній навіть врятує від розвалу.

Тепер у співвласників з'явиться більше інструментів, щоб створити стійку модель управління, легалізувати існуючі або майбутні домовленості (щодо ролей, внесків, прав та обов'язків в управлінні, умов виходу з бізнесу і розподіл прибутку, тощо). А у міноритаріїв – можливості отримати більше легальних прав в управлінні, якщо вчасно домовитися і виписати все у статуті і партнерській угоді. Як саме це краще робити, спеціально для Mind пояснює Тетяна Гавриш, керуючий партнер юридичної компанії ILF.

Багато компаній виникають як альянси ідей і грошей на їх втілення. І на старті бізнесу таке партнерство вельми продуктивне. Згодом успіх і гроші ставлять під сумнів роль другого керуючого партнера, який вніс у бізнес не стільки гроші, скільки знання/продукт/бренд/навички.

У нашому суспільстві традиційно склалося так, що інвестор отримує більшу частку, а той, хто керуватиме бізнесом і розвиватиме його – істотно меншу. А частка в бізнесі визначає ступінь впливу партнера на роботу компанії, і керуючий партнер часто не може змінити рішення інвестора, навіть якщо вони шкодять бізнесу і репутації.

Але в 2018 році змінилося корпоративне законодавство, управління частками стало більш пластичним, і у власників з незначними частками з'явилося більше можливостей для захисту своїх інтересів.

Чи може керуючий партнер претендувати на велику частку? Коли створюється новий бізнес, партнер, який вносить знання, бренд або досвід, може претендувати на 50% + голосів у компанії. Але на практиці, не прорахувавши і не аргументувавши вартість частки, він/вона отримує 10-20% і потрапляє в залежність від другого партнера.

Як же порахувати вартість такого нематеріального внеску? Є два базових методи.

1. Розмір погодинної ставки за роботу людини з певною кваліфікацією множимо на загальний час, який вона витратить на її виконання за певний період.
2. Оцінюємо суб'єктивно унікальні знання, досвід, репутацію та клієнтську базу і т.д. При цьому можна спиратися на фінансовий прогноз очікуваних грошових потоків нового бізнесу.

В Україні найчастіше застосовують другий метод. Збираються учасники, щоб розподілити частки в компанії. При цьому вони навіть не думають, що оцінюють інтелектуальні внески. Просто ділять частки. Наприклад, інвестор пропонує лікарю $100 000 на відкриття клініки. Умови партнерства:  80% – частка інвестора (він же грошей дав, без цього не буде ніякої клініки), 20% – лікаря, який управлятиме клінікою.

Багато хто в нашій країні погоджуються на такі умови, і навіть вважають їх вигідними. Але найпростіший підрахунок вартості внеску лікаря: унікальний досвід, знання і навички, репутація, особистий бренд і клієнтська база – покаже, що його частка в бізнесі повинна, як мінімум, дорівнювати частці інвестора. А по-хорошому, в залежності від конкретного випадку, це можуть бути і 60, і 70 або більше відсотків. Але у нас поки такі вклади частіше оцінюються інтуїтивно, без будь-яких розрахунків. А звідси – і недооцінювання інтелектуальних ресурсів, і недовгий вік бізнесу.

Як забезпечити пластичне управління спільним бізнесом? Бізнес із декількома власниками зазвичай оформляють як товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Якщо говорити про інвестора і керуючого, то вони стають учасниками цього ТОВ.

Розмір частки бізнесу – це, по суті, кількість голосів, які учасник може віддати за те чи інше бізнес-рішення. І, звичайно, ті, хто володіє великими частками (мажоритарії), можуть істотно зіпсувати життя керуючому партнеру і завдати шкоди самому бізнесу, голосуючи на свій розсуд або блокуючи його роботу.

Але прийнятий цьогоріч новий закон про ТОВ (ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») і закон про корпоративні договори (№1984-VIII) роблять гнучкішими відносини власників з різними частками.

Як саме це реалізується?

1. Обов'язкове погодження усіма учасниками кандидатів на ТОП-посади. У статуті можна передбачити процедуру узгодження кандидатур топів ще до проведення загальних зборів. А також умову, що для голосування на загальні збори будуть виноситися лише кандидатури, узгоджені всіма (100%) учасниками ТОВ. Останнє забезпечить додатковий захист інтересів міноритарного учасника.
2. Закріпити в корпоративному договорі механізми захисту міноритарія. Тут можна визначити перелік питань, за якими на загальних зборах інвестор буде зобов'язаний голосувати так, як скаже керуючий партнер. Це можуть бути питання призначення/звільнення директора, розвитку бізнесу і будь-які інші. У корпоративному договорі можна також зафіксувати, хто і з яких питань прийматиме рішення в разі нерозв'язного конфлікту між учасниками (наприклад, при 50/50).
3. Використовувати безвідкличну довіреність з корпоративних прав. Цим документом інвестор передає керуючому партнеру право голосувати замість нього на загальних зборах, коли він сам на них не присутній. Безвідклична довіреність зручна, коли інвестор взагалі не планує втручатися в поточну діяльність компанії, знаходиться в іншій країні або не завжди може відвідувати загальні збори.
4. У статуті або корпоративному договорі можна зафіксувати, на яких умовах і в якому порядку партнер може вийти з бізнесу, продати частку або залучити інвестора. Коли процедура виходу і продажу частки покроково обумовлена ​​ще на старті бізнесу – компанія отримає безпрецедентний захист на випадок конфлікту між партнерами. Це дозволить бізнесу вижити там, де більшість гине.
5. Систему органів управління ТОВ тепер можна «налаштовувати» під себе. Створити наглядову раду, інші керівні органи, вводити власні правила роботи загальних зборів, голосування і так далі.

Отже, інструменти є, і якщо українські підприємці почнуть активно їх використовувати, це допоможе учасникам зберегти репутацію і внесок, а їх бізнесу – збільшити вартість.