Подорож за томосом: як Україна йшла до своєї церковної незалежності
Хто і що допомагало країні в цьому, а що ставало на заваді
15 грудня 2018 року на Об’єднавчому соборі у Святій Софії відбулося народження Православної церкви України. Її предстоятелем, митрополитом Київським та всієї України обрано блаженнійшого Єпіфанія. 5 січня 2019 року, тобто вже завтра, очікується офіційне підписання томосу про автокефалію (незалежність) Православної церкви України Вселенським патріархом Варфоломієм. А наступного дня – урочисте спільне богослужіння Вселенського патріарха та Київського митрополита у храмі св. Георгія Переможця на Фанарі (в Константинополі) та вручення Єпифанію томосу, який він згодом привезе до України.
Як бачимо, від остаточного оформлення автокефалії Православну церкву України символічно відділяє… подорож. Подорож новообраного Київського митрополита Єпіфанія до Константинополя. Але насправді ця подорож вимірюється не лише сотнями кілометрів, а й сотнями років.
Історія підпорядкування Київської митрополії Московському патріаршому престолу в 1686 році була предметом особливої уваги богословів та істориків весь минулий рік. Власне канонічною підставою для надання томосу про автокефалію (незалежність) Православній церкві України стало відкликання патріархом Варфоломієм акту Константинопольського патріаршого престолу 1686 року про передання Київської митрополії в управління московським патріархам (право висвячувати митрополита).
Показово, що підпорядкуванню Київської митрополії Московському патріаршому престолу в 1686 році також передувала… подорож! Подорож тодішнього новообраного Київського митрополита Гедеона (1685–1690) до Москви у 1685 році.
Між двома подорожами (Гедеона 1685 року та Єпіфанія 2019 року) пройшли довгі 334 роки. Саме стільки часу Київська митрополія перебувала під владою московських патріархів. Пропонуємо шановним читачам напередодні другої доленосної подорожі ознайомитися з деякими «технічними обставинами» першої.
Як відомо, Київський митрополит Гедеон став першим висвяченим у Москві очільником Київської митрополії. Він походив з княжого роду Святополк-Четвертинських, який вів свій родовід від Рюриковичів. Цьому архіпастирю було не звикати до далеких подорожей. До обрання на Київську митрополичу кафедру Гедеон був єпископом Луцьким і Острозьким (територія тодішньої Речі Посполитої), але змушений був тікати з рідного Луцьку через гострий конфлікт зі львівським єпископом Йосипом Шумлянським. Обставини приїзду Гедеона в Україну-Гетьманщину знайшли відбиток у щоденнику його сучасника – шотландського інженера Патріка Гордона (1635–1699), який в цей час займався фортифікаційним укріпленням Києва. «Владыка, или епископ, Луцкий бежал из Польши и явился в Козелец… Він (Гедеон. – І.Н.) привіз із собою найкращий домашній скарб та майно сріблом та побутовими речами, а також свиту служителів», – занотував у своєму щоденнику шотландець у 1684 році.
Після обрання Київським митрополитом на соборі у Святій Софії 29 червня 1685 року Гедеон розпочав підготовку до далекої мандрівки до столиці Московського царства. Відчуваєте паралелі з сьогоденням? Отож. Архівні джерела зберегли для нас цікаву інформацію про певні обставини цієї подорожі.
Митрополит Гедеон вирушив з Києва до Москви у супроводі доволі чисельного почту в кількості 45 осіб – як представників духовенства, так і світських осіб. Зокрема, до делегації входили 11 священнослужителів, серед яких були ігумени монастирів (зі своєю «челядью»), ієромонахи та ієродиякони. Особисту свиту митрополита Гедеона складали п'ять шляхтичів (серед яких писар та «дворецький»), два служки-келійники, один повар, два гайдамаки (виконували функцію охорони), п'ять кучерів-возниць та завбачливо виділений гетьманом Іваном Самойловичем (1672–1687) «колесной мастер арматный», який мав опікуватися транспортними засобами делегації в далекій дорозі.
Після прибуття до Москви посольство з Києва було поставлене на утримання коштом царського двору. До столу митрополита Гедеона та його супутників поставляли ікру (зернисту та паюсну), осетрину, белугу, стерлядь, судаків, щук, лящів, окунів, карасів, плотву, хліб, «калачи» (білий хліб), оцет, цибулю, перець та «всякие пряные зелья». Щедрістю відрізнявся й асортимент напоїв, якими була забезпечена посольська місія: різноманітні вина («романеи», «ренское», «церковное», «дворянское», «боярское») та меди («красный», «вишневый», «обварной», «цеженый»). Загалом на утримання митрополита Гедеона та його оточення царський двір витратив кругленьку суму – 1232 рублі.
Зрештою, 8 листопада 1685 року в Успенському соборі Московського кремля Гедеон був возведений у Київські митрополити Московським патріархом Іоакимом… Возведений без згоди на те Константинопольського патріаршого престолу, у підпорядкуванні якого Київська митрополія перебувала з часів хрещення України-Русі князем Володимиром у 988 році.
Настала черга щедрих подарунків від монархів, що ними були наділені всі 45 учасників посольства з Києва. Зокрема, митрополит Гедеон одержав коштовне богослужбове облачення (архієрейські одежі з дорогоцінних тканин, оздоблених перлами й коштовними каменями), серед якого вирізнялася золота митра, виконана спеціально для нього в Золотій палаті Московського кремля. На її обручі було викарбовано новий титул Київського митрополита: «Б‹о›ж‹е›ю м‹и›л‹ос›тию мы, великие г‹осу›д‹а›ри и великие князи Иоанн Алексиевич, Петр Алексиевич и великая г‹осу›д‹а›р‹ы›ня благоверная царевна и великая княжна София Алексеевна всея великия и малыя и белыя России самодержцы, пожаловали Богомолца нашего пре‹о›священного Гедеона митрополита Киевского, Галиц‹кого› и М‹а›лыя Росси‹и›» (Прочитання напису на митрі подано згідно наукової статті: Постникова-Лосева М. Золотая митра 1685 г. // Памятники культуры. Новые открытия. Письменность. Искусство. Археология. – Ленинград: Издательство «Наука», 1987. – С. 364–368). Довгий час ця митра зберігалася у ризниці Софійського собору в Києві, але за радянської доби була вивезена до Москви (нині зберігається у Державному історичному музеї). Окрім цього Гедеон одержав у подарунок вишукану золочену карету («у кареты столбики деревянные, резные львы стоячие золоченные») з упряжжю на шість коней («о шести возниках»)… разом з кіньми («возники карие домашних лошадей Александровской слободы»).
Коштовності, привезені митрополитом Гедеоном з цієї подорожі, у вітчизняних музейних фондах не збереглися. Проте деякі предмети, що безпосередньо пов’язані з першим підпорядкованим Москві Київським митрополитом, досі зберігаються у фондах Національного заповідника «Софія Київська». Йдеться про унікальні речі з його гробниці у Володимирівському вівтарі Софійського собору, яка була розкрита археологами у 1935 році. Серед іншого, у фондах Софії зберігаються фрагменти мантії, у якій було поховано митрополита Гедеона, та так звані скрижалі з неї.
Фото склепу Київського митрополита Гедеона під час розкриття археологами у 1935 році. Фонд «Київ» у Центральному інституті історії мистецтва у Мюнхені (віднайдена фотозбірка Національного заповідника «Софія Київська»). Інв. №. Мюнхен (1948). 10672
Загалом скрижалі являють собою нашиті на верхні та нижні краї мантії чотирикутні плати із зображеннями хрестів, образами святих, символами духовної влади архієрея.
Скрижалі на мантії з поховання Київського митрополита Гедеона (Святополк-Четвертинського) у Софійському соборі. Шовк, гаптування. XVII ст. (Фонди Національного заповідника «Софія Київська»)
Минулого року науковцями Національного заповідника «Софія Київська» були дешифровані загадкові написи та символічні зображення на скрижалях з поховальної мантії митрополита Гедеона. Так, на першій скрижалі містяться літери «Г Ʃ К Ч», які розшифровуються як ім’я та княжий титул – «ГЕДЕОН ƩВЯТОПОЛК КНЯЗЬ ЧЕТВЕРТИНСЬКИЙ», а також образ св. Георгія Переможця/Змієборця – центральний елемент герба княжого роду Святополк-Четвертинських.
На другій скрижалі містяться літери «Е Л И О», які дешифруються як «ЕПИСКОП ЛУЦКИЙ И ОСТРОЖСКИЙ», а також символи духовної влади архієрея – митра та два посохи. Виявляється, що перший висвячений у Москві Київський митрополит чомусь був похований у Святій Софії не у митрополичих, а у єпископських облаченнях…
Подорож Київського митрополита Гедеона до Москви у 1685 році тривала декілька тижнів. Сьогодні літаком з Києва до Стамбула (Константинополя) можна дістатися за дві години. Подорож Київського митрополита Єпіфанія до Константинополя займе менше часу. Але чи меншою від того буде її вага? Питання риторичне.