Зокрема, уряд планує досягти зростання економіки (ВВП) на 40%, створити 1 млн нових робочих місць, залучити $50 млрд прямих іноземних інвестицій.
Крім того, йдеться про розвиток інфраструктури (відремонтувати 24 000 км доріг, розвивати залізничну мережу, побудувати п'ять глибоководних портів і 15 аеропортів), забезпечити кожного українця на рівні реального прожиткового мінімуму, знизити рівень забруднення навколишнього середовища як мінімум на 20% та досягти позитивного демографічного тренду (щоб народжувалося і поверталося в Україну більше людей, ніж помирало і виїжджало).
Про те, чи реально здійснити зазначені плани та до чого тут курс валют і філософські питання, розповів Mind економіст Данило Монін.
Презентація програми уряду спровокувала обвал національної валюти – і це дуже яскравий показник «довіри» громадян до озвучених планів.
У цьому немає нічого дивного.
Всі економісти наголошували, що поточне зміцнення гривні було швидше штучним. Очевидні економічні передумови до такого зміцнення відсутні, крім банального закачування коштів в економіку під позитивні очікування щодо її розвитку, які всі пов'язували з новим президентом Володимиром Зеленським.
З одного боку, обіцянки про зростання економіки на 40% за п'ять років, будівництво портів і аеропортів, виглядають вражаюче і, навпаки, повинні надихати. Але чому ж настала така реакція ринків?
Основна проблема цієї програми навіть не в тому, що це набір гасел на білборди, а в тому, що бізнес і люди банально не вірять у можливість змін.
У документі відсутні дві системні реформи – економічних і соціальних відносин. Це те, чого хотіли люди, і те, що з самого початку декларував Зеленський.
Реформа економічних відносин від поточної провладної команди з формальною тезою «рівні умови» вже викликала первинне обурення підприємців. Так, вона справедливо оцінена як прямий наїзд на всі бізнеси, які створені без копійки державних грошей, і це вкрай поганий сигнал.
Водночас ще залишалася надія, що ми побачимо в планах Кабміну стратегічний погляд на зміни, але марно.
Весь економічно-фінансовий блок реформуватиметься в стилі «як завжди», а саме – закручуванням гайок і можливостей по всіх фронтах.
Такі «реформи» ми спостерігаємо вже останні п'ять років, і нічого, крім зневіри, вони викликати в суспільстві та бізнес-середовищі не можуть.
Усе це ми вже чули, зокрема, в президентській програмі Віктора Ющенка. Так, риторика «ми наберемо чесних професіоналів і приберемо корупціонерів від корита», що лунала раніше, триває і сьогодні. Так, прем'єр-міністр Олексій Гончарук та міністр фінансів Оксана Маркарова одноголосно повторюють, що у нас нова податкова з Сергієм Верлановим, що він чесний, і всі в його відомстві будуть чесними і не чіпатимуть підприємців.
Тут відразу виникає два слушних питання:
Да нічого, нуль, zero. Вона просто відсутня. Невже хтось вірить, що податкова система, побудована «за заповітами» Миколи Азарова, може запрацювати в іншому ключі без зміни економічних відносин?
Аналогічне питання і з соціальною сферою. Так, там є позитивні моменти, пов'язані з планами про запуск єдиного соціального стандарту. Але знову абсолютно незрозуміле питання зі стовпом радянської солідарної системи.
У підсумку ми бачимо трансформацію тез від позитивних і надихаючих з програми головного героя телесеріалу «Слуга народу 3». Спочатку – в обережному варіанті програми партії «Слуга народу» з убивчою тезою, що економічні реформи вимагають «економічних умов», а тепер – у публікації програми, де вже і реформ не видно.
Тому результат очевидний – відсутність віри у зміни в наступні п'ять років.