Президент Володимир Зеленський наприкінці січня повідомив, що Київ і Москва ведуть переговори про обмін всіх громадян України, включаючи кримських татар, які перебувають на території РФ. Крім того, він підтвердив, що ведеться підготовка обміну і тих українців, які перебувають в ОРДЛО.
Про ризики у зв'язку з обміном полоненими з території ОРДЛО і про те, як цих ризиків уникнути, розповів Mind військовий експерт Михайло Жирохов.
Війна на Донбасі така багатогранна і за шість років настільки проникла в наше життя, що, як би ми не хотіли, відсторонитися від неї вже ніяк не вийде. Але крім постійних втрат особового складу на лінії фронту, відволікання ресурсів на армію, існує ще одна проблема, яка рано чи пізно торкнеться якщо не кожного, то багатьох. Йдеться про масову легалізацію в Україні бойовиків, які зі зброєю в руках воювали проти України на східному Донбасі починаючи з 2014 року.
У ніч на 25 січня в Деснянському районі Києва було затримано 36-річного Тимура Євтушенка, раніше неодноразово судимого за тяжкі злочини уродженця Донецької області. Він поранив поліцейського.
За документами Євтушенко абсолютно «чистий» перед законом, оскільки призначені терміни за кримінальними статтями вже відсидів. І з 17 липня 2018 року він «внутрішньо переміщена особа», про що є довідка, видана Управлінням соціального захисту населення Лиманської міськради Донецької області. У ній же зазначено і фактичне місце проживання – місто Бахмут.
Однак за інформацією сайта «Миротворець», це не просто банальний кримінальник, а бойовик незаконних збройних формувань так званої ДНР – командир розвідки підрозділу «Оплот». За даними джерела, крім іншого, Євтушенко брав активну участь у боях під Дебальцевим i Іловайськом у 2014–2015 роках. Весь його бойовий шлях детально описаний і є у відкритому доступі.
Але на сьогодні правоохоронці не можуть довести його участь у війні на Донбасі, і затриманому оголосили лише про підозру за ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України «Хуліганство». За цією статтею йому загрожує (при дуже поганому розкладі) лише сім років позбавлення волі. І це при тому, що під час нападу був поранений офіцер поліції, а злочинець має дуже строкатий кримінальний бекґраунд.
Ця подія і низка інших, які залишилися поза пильної уваги ЗМІ, призводить до вельми неоднозначних висновків: на шостий рік війни потрапити в Україну може будь-який бойовик під виглядом цивільної особи. Причому потрапити цілком легально.
Під час пропуску через офіційні контрольно-пропускні пункти наші прикордонники користуються лише власною системою перевірки «Гарт». Остання не містить і десятої частки тих бойовиків, які присутні в базі того самого «Миротворця».
Крім офіційно відкритих пунктів пропуску, при наявності зв'язків і грошей перетнути лінію зіткнення на Донбасі можна нелегально практично в будь-якій точці.
Є і ще один шлях, про який зазвичай не говорять, – це програма СБУ «На тебе чекають вдома». За її допомоги наша країна намагається перетягнути на свою сторону місцеве населення – з серпня 2015-го до початку 2019 року нею скористалися лише 360 людей. Програма була актуальна у 2015–2016 роках. Пізніше вона стала лише одним із способів легалізації. Адже суть її абсурдна: від виконання злочину можна відмовитися на етапі планування, але ж ніяк не після його скоєння.
Крім того, певна кількість людей, які воювали проти України, є і серед осіб, яких вже обміняли. Тут ситуація дещо простіша – всі вони проходять спецперевірку СБУ. Але знову-таки, як не дивно, у бойовиків, що перебралися в Україну, зараз-таки знаходяться покровителі, які займають високі посади.
До Росії бойовиків, які «замазані кров'ю», просто не пускають – принаймні на постійне місце проживання. Винятки, звичайно, бувають, але, судячи з соціальних мереж і постійного «ниття» того чи іншого персонажа, ситуація виглядає саме так. Максимум куди пускають – це окупований Крим і то тільки до першого порушення.
У більшості ж своїй після закінчення «військової служби» або в разі серйозного злочину їм залишається тільки Україна. Тим більше, що у всіх, хто до весни 2014 року проживав на Донбасі, на руках легальні документи – перш за все паспорти громадян нашої країни. При цьому, якщо є необхідність, внести зміни в них (вклеїти нове фото або отримати ІД-карту) можна майже безперешкодно на неокупованій частини Донецької і Луганської областей.
І ще: в Україні за роки війни так і не створений механізм контролю і запобігання злочинам і терактам. Той самий Євтушенко міг скільки завгодно довго жити в Києві, якби не вплутався в п'яні розбірки «не з тими людьми». Його викриття не говорить про сплановані дії правоохоронців – це випадковість.
Небезпечна ця ситуація тим, що російські куратори «ЛДНР» можуть перейти до чисто терористичних методів гібридної війни.
І такі спроби вже були. Згадайте осінь 2014-го – зиму 2015 року, коли лише в Харкові та Харківській області сталося 29 терористичних актів – причому не тільки на об'єктах транспортної інфраструктури, військових об'єктах та в громадських місцях. Апогеєм стали події 22 лютого 2015 року, коли на марші на честь чергової річниці Революції гідності було підірвано саморобний вибуховий пристрій і загинуло четверо цивільних, серед яких 15-річний Данило Дідик та 18-річний Микола Мельничук.
У Херсонській області було декілька спроб підривів залізниці. Тоді СБУ вдалося запобігти всім загрозам – щоправда, виконавців і організаторів «благополучно» віддали росіянам під час масштабного обміну полоненими у 2019 році, але тут питання до політичної складової. Тоді нам на руку зіграла непідготовленість виконавців. А якщо тероризмом займуться десятки (якщо не сотні) людей, які пройшли підготовку в таборах на території РФ під керівництвом кадрових армійських інструкторів і мають серйозний бойовий досвід?
Досить буде серії терактів, аби паралізувати суспільне життя і висунути на перший план зовсім інші пріоритети. При цьому сумнівно, що нинішнє «реформоване» СБУ або патрульна міліція зможуть щось зробити ще в процесі підготовки теракту.
Працюючої системи, яка б виявляла таких потенційних терористів, немає. Все, на що здатне СБУ, – відстежувати, чи перетинав пенсіонер з окупованих територій лінію розмежування, щоб заблокувати йому пенсію. Будь-якої структури на кшталт ізраїльського Моссаду, який відстежує і ліквідує палестинських терористів, теж немає і не передбачається. Аж надто ми залежимо у багатьох відношеннях від Європи, а там – толерантність та інші ліберальні моменти.
Та й північно-східний сусід не забариться роздути істерію на порожньому місці: типу «українці вбивають власних громадян». Як це було, наприклад, не так давно з Романом Джумаєвим – бойовиком з так званого батальйону «П'ятнашка» в Маріуполі. Нагадаємо, що у вересні минулого року наш «найгуманніший суд у світі» відпустив підозрюваного під домашній арешт.
Через тиждень невідомий розстріляв Джумаєва прямо на порозі власного будинку. Зрозуміло, що того, хто зробив ці постріли відплати, так і не знайшли. Хоча поліція і натякає, що виконавця слід шукати, наприклад, у середовищі «Правого сектору».
Єдиним більш-менш прийнятним рішенням може бути тільки повне закриття контрольно-пропускних пунктів і повна перевірка СБУ та військовою контррозвідкою з використанням всіх доступних джерел (у тому числі й бази «Миротворець») буквально всіх переселенців. Особливу увагу варто приділяти зареєстрованим на вільних територіях Донецької та Луганської областей.
Зрозуміло, що до цього списку не входять пенсіонери і діти. Необхідно зосередиться на тих, хто виїхав після вересня 2014 року. Звичайно, така масштабна операція зажадає залучення колосальних ресурсів – і людських, і матеріальних. Але це все одно буде в рази дешевше, ніж потім судорожно реагувати на «пожежі», які доведеться оперативно гасити.