Соцмережами котиться хвиля обурення: частина українських власників «розумних» телевізорів Samsung більше не може користуватися функціоналом Smart Hub/Smart TV на своїх пристроях.
При спробі активувати відповідні застосунки, телевізор повідомляє, що не всі його функції працюють у даному регіоні. Практично це означає, що далі пристрій працюватиме лише як звичайний телевізор, на якому можна подивитись традиційні телеканали чи фільми з флешки, але не вийде скористатись сервісами типу Netflix або YouTube.
Що можуть вдіяти споживачі у такій ситуації і чи дійсно компанія має право на такі дії, розповів Mind юрист Axon Partners Михайло Юдін.
Обмеження торкнулося лише пристроїв, які були придбані у неофіційних дистриб’юторів Samsung в Україні. Згідно з оголошенням на українському сайті Samsung, «з 1 листопада 2015 року в неофіційних продуктах тепер неможливо активувати платформу Smart Hub». У e-Manual’ах до телевізорів також міститься застереження, що окремі функції Smart Hub можуть не підтримуватися, залежно від постачальника послуг, мови чи регіону. Таким чином компанія стимулює користувачів купляти лише «офіційну» техніку Samsung.
Розгляньмо це на конкретному прикладі. Дано: оригінальний телевізор Samsung, вироблений в одній з країн ЄС, скажімо, в Угорщині. Останні дві літери коду моделі такого телевізора – XH, що означає, що прилад точно не був локалізований виробником для ринку України. Компанія з України, яка не є одним із офіційних дистриб’юторів Samsung в Україні, закупає такі телевізори в Угорщині та імпортує їх в Україну для подальшого продажу.
Питання: чи відповідають законодавству України такі дії українського дистриб’ютора?
Модель, за якою діє українська компанія, називається паралельним імпортом – це імпорт, який вчиняється «паралельно» до того імпорту, який організований самим виробником. Паралельний імпорт не обов’язково є «сірим» імпортом (коли товари ввозяться на митну територію за зниженою задекларованою вартістю для зменшення податкового навантаження) або «чорним» імпортом (коли ввезення здійснюється без проходження митного контролю – за хабар, або взагалі поза митним постом).
Втім, виробники намагаються протистояти паралельному імпорту, оскільки «паралельні» імпортери в очах споживачів можуть мати деякі істотні переваги порівняно з офіційними дистриб’юторами, зокрема:
Один з головних інструментів, який використовують виробники для боротьби з паралельним імпортом – це митний захист прав на торговельні марки та інші об'єкти інтелектуальної власності.
Але існує положення ст. 16 закону про торговельні марки, яке звучить так:
«виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на використання знака для товару, введеного під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою [...]».
Така ситуація називається вичерпанням прав на торговельну марку. Аналогічні положення існують в інших законах про об’єкти промислової власності.
Розрізняють три види режимів вичерпання прав, які наступним чином впливають на легальність паралельного імпорту:
| Національний: права вважаються вичерпаними після першого правомірного введення товару в цивільний обіг на території держави | Паралельний імпорт: заборонений |
| Регіональний: права вважаються вичерпаними після першого правомірного введення товару в цивільний обіг на території певного регіонального утворення | Паралельний імпорт: дозволений лише в межах регіону (наприклад, в країнах ЄС, ЄАЕС) |
| Міжнародний: права вважаються вичерпаними після першого правомірного введення товару в цивільний обіг будь-де у світі | Паралельний імпорт: дозволений |
В українських законах не прописано прямо, який саме режим вичерпання прав на торговельну марку (так само на винаходи, корисні моделі, промислові зразки) має місце, але оскільки ніяких обмежувальних формулювань в них не міститься, суди в своїх рішеннях схиляються до того, що в Україні діє міжнародний принцип вичерпання прав на зазначені об’єкти.
Разом з тим, наприклад, у Російській Федерації та інших країнах-членах Євразійського економічного союзу (ЄАЕС) діє регіональний принцип, згідно з яким імпорт товарів з країн поза межами ЄАЕС без дозволу правовласника заборонений. Цей факт набуває трохи іншого забарвлення, якщо взяти до уваги, що донедавна «офіційні» телевізори Samsung для українського ринку вироблялися саме в Російській Федерації.
Тобто, повертаючись до нашого прикладу, після першого продажу телевізора в Угорщині його подальший імпорт в Україну неофіційним дистриб’ютором відбувається в межах вичерпання прав і не становить порушення прав компанії Samsung на торговельні марки, винаходи, корисні моделі або промислові зразки.
Якщо паралельний імпорт є цілком законним, то питання про порушення прав Samsung можна закривати? Тут самий час нагадати про те, що «фішка» розумних телевізорів – це, перш за все, їхні smart-функції і саме їх було відключено. Smart Hub, / Smart TV – це не тільки апаратне, але й програмне забезпечення (ПЗ).
ПЗ охороняється як об’єкт авторського права і для його активації в придбаному продукті користувачі погоджуються на умови Угоди, текст якої вбудовано безпосередньо в інтерфейс телевізора.
Приймаючи умови Угоди, користувач погоджується, зокрема, з такими положеннями:
Якщо право власності на телевізор як товар передається покупцеві на підставі договору купівлі-продажу, то право на використання ПЗ, встановленого на цей телевізор, передається за ліцензійною угодою, яка може визначати обсяг, порядок, територію та інші умови користування ПЗ.
Простіше кажучи, захотів Samsung – ввімкнув вам доступ до Smart Hub / Smart TV, захотів – відключив.
Згідно з положеннями закону про захист прав споживачів, продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості. Останній, у разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків, має право вимагати пропорційного зменшення ціни, безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк або відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі ж виявлення істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), споживач має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми або заміни товару на такий же товар або на аналогічний.
І з цим є низка питань. По-перше, при передачі продукції вона була належної якості, оскільки багатьом користувачам доступ до Smart Hub/Smart TV було обмежено лише через рік користування і більше. Отже, це може бути недоліком, виявленим протягом гарантійного строку. Можливість звернення до продавця з відповідними вимогами буде залежати від того, чи надавалася на товар гарантія неофіційним дистриб’ютором. Але припустимо, що гарантія надавалася.
Чи є в такому випадку обмеження доступу до смарт-функціоналу, впроваджене через дистанційні зміни в роботі ПЗ телевізора, недоліком товару?
За законом, недолік – це будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).
Істотний недолік – більш складна ситуація, за якої використання товару відповідно до його цільового призначення є неможливим, при цьому недолік має виникнути з вини виробника (продавця, виконавця), після усунення проявлятися знову з незалежних від споживача причин і при цьому має бути наділений хоча б однією з таких ознак:
Оскільки інформація про можливість обмеження функціоналу телевізора прямо зазначена в інструкціях користувача та Угоді, дезактивація Smart Hub / Smart TV не є недоліком. Втім, навіть якщо відсутність відповідних функцій буде визнана недоліком або навіть істотним недоліком – залишається відкритим питання про те, хто має понести за це відповідальність, адже відключення smart-функцій здійснено виробником, який не продавав даний товар в Україну.
Будь-яка боротьба з паралельним імпортом спрямована на досягнення переваг у конкуренції з неофіційними дистриб'юторами. Якщо такі переваги є неправомірними, це може становити акт недобросовісної конкуренції.
Неправомірними переваги вважаються тоді, коли досягаються шляхом порушення законодавства.
Якщо, незважаючи на перелічені вище складнощі, в діях Samsung щодо блокування smart-функціоналу будуть виявлені ознаки порушення прав споживачів і буде винесено відповідне рішення суду або припис Державної служби із захисту прав споживачів, в подальшому неофіційний дистриб'ютор або його покупці можуть звернутися до Антимонопольного комітету України (АМКУ). Якщо за результатами розгляду справи в АМКУ буде встановлено, що через блокування функцій телевізорів Samsung досягав неправомірних переваг у конкуренції, відповідача може бути притягнуто до відповідальності, зокрема у формі штрафів.
Зонування доступності певних функцій або роботи технічних пристроїв застосовувалося у світі і раніше. Виробники при цьому завжди позиціонували такі заходи як вимушені і спричинені метою боротьби з піратством та іншими порушеннями прав інтелектуальної власності, тоді як насправді головна мотивація полягала перш за все в обмеженні паралельного імпорту.
Австралійська комісія з конкуренції та прав споживачів (The Australian Competition and Consumer Commission, ACCC) ще в 2000 році зазначала, що розслідує питання про те, чи споживачі в Австралії платять більш високі ціни за DVD-диски через спроможність правовласників, таких як кінокомпанії, запобігати конкуренції, обмежуючи імпорт із країн, де такі самі (дозволені) відеозаписи продаються за меншою ціною. У 2006 році такі зусилля ACCC призвели до того, що Верховний суд Австралії визнав засоби обходу регіонального кодування такими, що не суперечать закону.
У Європейському Союзі аналогічне розслідування було розпочато в 2001 році для визначення, чи регіональне кодування суперечить законодавству ЄС щодо захисту конкуренції. Проте справу було спущено на гальма без опублікування результатів, начебто через складнощі економічного аналізу, привнесені надшвидким зростанням інтернет-торгівлі та коливанням валютних курсів.
Хай там як, але дистанційні обмеження функціонування ПЗ з ініціативи правовласників стають дедалі більш поширеними. Зокрема, пару тижнів тому в ЗМІ та соціальних мережах активно репостили новину про те, що компанія Tesla відключила функції автопілота на автомобілі Model S конкретного власника, який придбав автомобіль, що до того був у використанні в іншої особи. Свої дії Tesla пояснила тим, що новий власник не сплачував за цю функцію, а відтак, не має права нею користуватися, поки не сплатить за нове оновлення (по суті, не укладе нову ліцензійну угоду).
Обговорення теперішніх дій компанії Samsung в Україні вже набуло певного розголосу, про відключення Smart TV написав ряд крупних інтернет-видань. Крім того, аналогічні випадки відбуваються в Російській Федерації, Білорусі та Молдові. Зараз Samsung несе лише помірковані репутаційні втрати, але якщо політика компанії буде продовжуватися в тому самому ключі, наслідки можуть бути більш несприятливими для іміджу Samsung в регіоні.
Пропоноване компанією звернення до сервіс-центрів для власників «неофіційних» телевізорів може обійтися в суму, яка нівелює всі переваги від їх купівлі, або взагалі не матиме результату. Перспективи як судового розгляду справи, так і звернення в АМКУ досить примарні, до того ж для побудови позитивної практики треба буде докласти значних зусиль юристів та понести істотні фінансові витрати.
Тим часом, користувачів більше цікавить практичне питання: як швидко і недорого розблокувати smart-функціонал своїх телевізорів? Досвід показує, що такі проблеми зазвичай усуваються не за допомогою юридичних механізмів, а шляхом застосування різноманітних технічних засобів обходу блокування: неофіційною «перепрошивкою» телевізорів, застосуванням проксі-серверів, підключенням стороннього smart-TV обладнання тощо.
Як би там не було, виграш в цій битві не обов’язково означатиме перемогу у війні правовласників з паралельним імпортом, у якій закон поки що на боці неофіційних дистриб'юторів.