Навесні 2020 року світ втримався на межі хаосу в тому числі завдяки технологіям. Цифрові рішення рухають економіку та освіту, підтримують міські системи життєзабезпечення і допомагають громадянам, що сидять вдома, дізнатися про події, які відбуваються за тисячі кілометрів. Офіси активно переводять співробітників на дистанційну роботу за допомогою онлайн-платформ. Політики, кінозірки та футурологи проводять прямі ефіри в соціальних мережах.
Безконтактні покупки, доставка їжі, ліків та документів, оплата комунальних сервісів у мобільному застосунку – це наша нова реальність, і вона продовжує трансформуватися. Коронавірус не залишив людству вибору: щоб зберегти здоров'я і роботу, доведеться існувати онлайн. Як стрімка зміна формату життєдіяльності позначилася на міській інфраструктурі, і які виклики та можливості вийшли на перший план, спеціально для Mind розповідає співкоординатор ініціативи Kyiv Smart City і експерт в сфері smart city-технологій Юрій Назаров.
Як технології долучилися до боротьби з COVID-19? Глобальна криза змінила ритм життя в розумних містах, повністю або частково знерухомлених. Крім штрафів, уряди деяких країн зважилися на впровадження безпрецедентних технологій контролю за переміщеннями громадян, щоб не допустити нових спалахів захворювання.
Наприклад, у китайському Ханчжоу жителів зобов'язали заповнити спеціальну онлайн-форму про стан свого здоров'я. Приклад Китаю показав, що цифрова аналітика даних відкриває нові можливості для стримування пандемії.
Інші країни по-різному інтерпретували цей досвід. В Ізраїлі додаток «Маген», використовуючи доступ до маршрутів користувача, повідомляє йому, чи був контакт з кимось із хворих, а для контролю за громадянами в самоізоляції можуть використовуватися поліцейські дрони. Уряди Сінгапуру та Південної Кореї, крім мобільних застосунків, також запровадили інтелектуальні системи відеоспостереження для ідентифікації порушників карантину.
Такі суворі заходи викликають гостру дискусію в суспільстві, адже виглядають як втручання влади в приватне життя громадян. Чи стане контроль за переміщеннями жителів стратегічним для розумних міст після вірусу – питання поки що відкрите.
Україна теж шукає свій шлях виходу з кризи з допомогою технологій. Міністерство цифрової трансформації запустило мобільний додаток для тих, хто повернувся з-за кордону, має підозру на вірус або ж лікується вдома з уже підтвердженим діагнозом COVID-19.
Як би дивно це не звучало, карантин сприяє цифровій грамотності українців. Зараз Київ впроваджує технотренди, які можуть стати звичними практиками міського життя після карантину. На першому місці, звичайно, телемедицина. Все більше киян завантажують і тестують застосунки для отримання медичної консультації онлайн – як-от Doctor Online. Далі йдуть різноманітні cashless-сервіси та безконтактна доставка.
Що зміниться після карантину? Вже зараз можна припустити, що необхідність дотримання дистанції спровокує розвиток електронних міських сервісів. Дистанційні адмінпослуги та онлайн-сервіси вже у must do списках міст. Адже один раз спробувавши, українці, які раніше не наважувалися чи в силу звички не користуватися е-сервісами, вже не відмовляться від онлайн-замовлень, е-довідок та інших цифрових послуг.
Карантин змінить і підходи до безпеки. Відеоспостереження стане ширшим та більш функціональним. Камери не тільки фіксуватимуть те, що відбувається – вони розпізнаватимуть людей та вимірюватимуть їхню температуру.
Існують дослідження, які фіксують зв'язок між рівнем забрудення повітря та смертністю від COVID-19. Чим брудніше повітря, тим вищий рівень смертності. Поки що, кореляцію не підтверджують офіційні світові медичні організації, проте в Європі до інформації поставилися серйозно. Тому пандемія сприятиме й розвитку інтернету речей – датчики якості повітря та температури з'являться у містах.
На транспорт теж чекають зміни. Через необхідність дотримання дистанції в містах стане більше індивідуального транспорту: велосипеди, електросамокати та гіроскутери. Це підштовхне міста до створення відповідної інфраструктури та збільшення сервісів шерингу таких видів транспорту.
Що потрібно від влади? Як коронавірус, так і більша інтеграція українців в онлайн, навіть не спонукають, а змушують міські адміністрації спрямувати частину сил на розвиток, а часом і взагалі побудову цифрової інфраструктури. Адже ніяка «держава у смарфоні» не зможе відбутися, якщо не існуватиме елементарно мережі, тотальної комп'ютеризації соціальних закладів та якісного інтернету. Тож саме це найближчим часом і доведеться робити більшості міст.
А вже після цієї титанічної роботи можна говорити про якісне відеоспостереження, повний перехід системи міських послуг в електронний формат та застосунки для відслідковування хворих, про які йшлося вище. Поки що в Україні ці технологічні рішення, хоч і не на 100%-му рівні, впровадженні лише в столиці. Проте є надія, що запит на інновації розширить цю географію та підштовхне нас жвавіше крокувати у цифрову епоху.