Фактор Смолія: як зміна глави НБУ позначиться на курсі гривні

Голова НБУ Яків Смолій написав та подав президенту України заяву про звільнення за власним бажанням. Як пояснили у Центробанку, протягом тривалого часу на НБУ «здійснюється систематичний політичний тиск».

Яким чином ця кадрова новина вплине на економку країни, зокрема – на курс гривні, Mind розповів економіст Данило Монін.

Відставка глави Національного банку стала несподіванкою. Яків Смолій був присутній на Нацраді реформ, і хоча там за три години не сказав жодного слова, останнім часом Нацбанк нарешті почав проводити адекватну поточній ситуації політику і навіть рекордним способом знизив облікову ставку до 6%.

Звичайно, експертне середовище, орієнтоване на західних донорів, одразу очікувано пішло в наступ, і з усіх боків посипалися погрози. Для мене вони головним чином смішні. Бо ці експерти не розуміють однієї простої істини: якщо інституція тримається на одній людині, то тоді можна ставити хрест на інституції – її просто немає!

Особливо дивують експерти, які почали розповідати про крах гривні та вигадувати інші страшилки – про курс 30 грн/$ завтра тощо.

Що буде з гривнею?

Давайте подивимося на цифри і подумаємо, що чекає на нас у найближчому майбутньому щодо курсу гривні.

Автор цих рядків спеціально вивчив платіжний баланс за п'ять місяців від НБУ, який дає поживу для роздумів і ухвалення рішень.

Спробуємо озвучити основні чинники.

1. Сальдо активних операцій у нас в рекордному плюсі – цілих +$5 млрд за перші п'ять місяців. У нас експорт, незважаючи на кризу, впав на 1 млрд (відсотків шість), а імпорт впав на $5 млрд... Це відсотків 16. Ось що дає карантин і зовнішня криза.
2. Перерахування заробітчан за п'ять місяців майже не зменшилися порівняно з минулим роком. У 2020 році нам переслали $4,7 млрд. А рік тому було $4,9 млрд. Так, у карантинні квітень і травень було –15% від минулого року. Але це явно не жах – жах і оновлений прогноз НБУ 10 млрд переказів за 2020 рік мені бачиться поки нереальним. Ми прогнозували в березні $11,5 млрд. Поки залишаю в силі цей прогноз.
3. Виведення доходу з країни просто рекордним способом впало. Ймовірно, це пов'язано з проблемами в операційній діяльності підприємств. Немає коштів утримувати бізнеси... У підсумку це виявилося ще одним додатковим фактором зміцнення гривні. Минулого року виведення доходу з країни склало $4,1 млрд за перші п'ять місяців. А цього року – лише $900 млн + $3,2 млрд за п'ять місяців.
4. Що реально погано – це зовнішні інвестиції. Замість торішнього плюса вони зараз у мінусі – у розмірі вже $2,5 млрд. Таким чином, можна констатувати виведення капіталу в кризу, а не доходу (прибутку). Але все одно це фактори, що врівноважують один одного, і навіть більше, це відбувалося при поточному голові Нацбанку.
5. Виведення грошей з банківської системи в кризу. Так, населення зняло $2,3 млрд цього року з банківської системи, але це природно в кризу. У травні цей процес вже сповільнився.
6. ОВДП. Іноземці вже вийшли на $1 млрд з паперів Мінфіну за останні чотири місяці, і в червні цей процес тривав приблизно зі швидкістю $250 млн на місяць. Але незважаючи на це НБУ придбав у червні на міжбанківському ринку $600–700 млн.
7. Плюс Україна також отримала транш МВФ у резерви і, швидше за все, на середину року ми матимемо резерви під час кризи на рівні $27–28 млрд, що вище, ніж на початку року.

Що може трапитися?

Так, спекулянти можуть розгойдати курс. Так, іноземці можуть активніше почати йти з ОВДП. Хоча такий шантаж вони вже використовували при звільненні Гончарука. Тому теоретично курс може просісти найближчими днями. Але об'єктивно, поки не зніметься карантин і не запуститься зовнішній туризм, і поки кордони перекриті, у нас усі ці фактори швидше грають на плюс гривні.

Звичайно, відкритим залишається питання про нового очільника НБУ. Висловлю свою суб'єктивну думку з цього приводу.

Основна претензія, яку можна висувати Нацбанку, – занадто великий перекіс політики в бік мінімізації інфляції, що призводить до гальмування економічного зростання і практично повної відсутності кредитування реального сектору економіки. Тому немає сенсу міняти Смолія на осіб, які підтримували поточну політику НБУ.

Вважаю, що Нацбанк повинен не лише під час кризи приділяти увагу політиці економічного стимулювання. З цієї точки зору як главу НБУ я більше бачу Богдана Данилишина чи Ігоря Уманського, які за поглядами дотримуються такого підходу в роботі Національного банку.