Напередодні Державна податкова служба повідомила, що кількість мільйонерів в Україні зросла на 6% протягом року – до 8500 громадян. Останні офіційно задекларували свій дохід, що перевищував 1 млн грн. Проте ще не всі готові декларувати власні доходи, особливо, якщо вони отримані нечесним шляхом. З огляду ж на те, що через пандемію багато операцій переведено в онлайн, ризик раптово лишитися власних статків зростає. Чому українці не захищають свої дані в інтернеті та чим це загрожує, розповів Mind керівник відділу бізнес-аналітики «OLX Україна» Віктор Нобіуз.
Звична ситуація, коли працівник на віддаленому форматі роботи з одного ноутбука веде ділове листування, замовляє товари та дивиться кіно, може обернутися катастрофою. Як для його гаманця, так і для фінансів компанії та навіть для національної безпеки.
57% українців не знають жодного способу захисту своїх приватних та платіжних даних – і це створює надзвичайно широкий простір для кібератак.
Через пандемію чимало українців не просто стали працювати вдома, а перенесли в онлайн значну та важливу частину свого життя: пам’ятні фотографії, ділові листи, паролі від сервісів та платіжні дані. Водночас цю цінну інформацію намагаються отримати зловмисники та «заробити» на цьому.
Кількість атак на робітників, що працюють віддален, зросла на 250% у порівнянні з минулим роком. Частіше за все люди самостійно віддають доступ до коштів чи приватної інформації, і кіберзлодіям навіть не потрібно намагатися зламувати сервіси та платформи, над захистом яких працює чимало спеціалістів. Шахраї надсилають посилання на фішинговий сайт, а далі вже справа техніки – переконати користувача віддати свої дані.
Так, за інформацією Juniper Research, міжнародна сфера е-commerce ризикує втратити 2021 року понад $20 млрд через шахрайство в інтернеті. Це на 18% більше в порівнянні з $17,5 млрд, зафіксованими минулого року. Основні загрози для онлайн-покупців і продавців: крадіжка особистих даних, шахрайство з повторними платежами, «приховане» шахрайство, злам акаунтів, фармінг.
Один із прикладів, який дуже поширений в Україні, – шахрай, знаходячись у СІЗО, за допомогою одного смартфона продавав товари, що не існували, і надсилав покупцям архіви з ніби-то каталогами одягу. У файлах був зашитий вірус, який крав банківські дані жертви.
Подібні атаки можуть бути більш витонченими: так, кібершахраю з Тернопільщини було достатньо ноутбуку для викрадення понад десятка мільйонів доларів користувачів по всьому світу за допомогою фішингу.
Третій випадок – злодій з Вінниччини з домашнього комп’ютера вкрав 20 000 облікових записів користувачів платіжних систем та електронних гаманців громадян. Приватні дані він продавав на форумах.
Значне зростання таких атак розпочалося з 2019 року, коли весь світ почав масово переходити в онлайн, оплачувати товари карткою та прив’язувати платіжні дані до десятків сервісів.
Рівень загальної кіберграмотності населення, на жаль, залишився на рівні листочку з паролем 1234567, наклеєним на екран комп’ютера. До речі, до рейтингу найпопулярніших паролів, за даними сервісу розвідки витоку даних DLBI, 2020 року увійшли також «123123», «000000», «asdasd», «asdfghjkl» та «марина».
Такі прості паролі небезпечні тим, що їх легко розкрити методом підбору і зламати будь-який акаунт. В Україні ситуація також виглядає загрозливою: згідно з опитуванням понад 11 000 користувачів інтернету, яке провела компанія OLX у березні цього року:
Поки користувачі думають, що ця проблема їх обходить стороною, кіберзлодії протягом 2020 року «заробили» 252 млн гривень з рахунків наших громадян.
Один із користувачів OLX, Артем, продавав на платформі рульову рейку для Audi a6 за 5000 грн. «Покупець» запропонував продовжити спілкування у Viber, а там вже заявив, що оплатив товар. Разом із фейковим скриншотом квитанції шахрай надіслав посилання на фішинговий сайт. Слідом просив вказати там свої платіжні дані (номер картки, строк її дії та CVV) та почав підганяти продавця, бо «дуже боявся втратити товар». При перевірці мобільного номера виявилося, що за «покупцем» налічується не одна шахрайська схема.
Українці практично не звертаються до кіберполіції через шахрайство. Згідно з опитуванням, лише 2 з 10 людей напишуть заяву в правоохоронні органи, хоча тільки вони можуть притягнути злодія до відповідальності. До банку звернуться троє з 10 постраждалих, а до служби підтримки сервісу – тільки половина. Більша ж частина респондентів просто закриють вкладку фішингового ресурсу або розкажуть про проблему рідним.
Продавцю дублянки Олександру вже за стандартною схемою прийшло у Viber фейкове сповіщення про оплату товару та посилання на фішинговий сайт – «щоб підтвердити реальність намірів продавця». Чоловік здогадався, що це шахрайська атака, однак все ж таки відкрив посилання – йому було цікаво, що ж буде далі. Продавцю пощастило й, окрім вікна для вводу банківських даних, нічого не було.
Пощастило, адже навіть такі відкриття посилань можуть завдати значної шкоди. Наприклад, лінки здатні запустити вірусний скрипт чи завантажити файл, який згодом витягне всю інформацію з комп’ютера чи зашифрує її в обмін на викуп. Якщо ж такі «ігри з вогнем» здійснюються з робочого ноутбука – наслідки можуть бути катастрофічні для цілої компанії та бізнесу.
Минулого року середні збитки компаній після витоку даних склали $3,86 млн. Частіше за все інформація «зливається» саме так – через неуважність працівників.
Оскільки життя в онлайні та поширення віддаленої роботи поступово стирають кордони між особистим та робочим життям, зникає межа, за якою працівник опиняється в повній безпеці від кібератак. Адже збитки вимірюються не лише в грошах, коли йдеться про стратегічно важливі підприємства.
Поєднання технологій та процесів захисту з боку держави й бізнесу та знання базових правил кібербезпеки кожним мають бути так само важливими для будь-якого підприємства, як і стандартні правила охорони праці.
Для користувачів базові правила безпеки виглядають так:
Для бізнесу:
Для держави: