Проблема захисту довкілля – одна з найбільш обговорюваних у наш час. Вчені всього світу шукають способи, як поліпшити екологічну обстановку. Зважаючи на екологію, вже прописують свої концепції більшість бізнесів, і будівельний сегмент – не виняток. Про те, як поєднати комфорт, практичність і екологічність у будинках, а також чому «розумний» будинок не завжди означає «екологічний» і навпаки, спеціально для Mind розповів засновник компанії Ecobud Building Group Павло Сомов.
З кожним роком зростає кількість «правильніших» проєктів, тобто орієнтованих на людей і якість їхнього життя, які враховують сучасні екотренди. Також збільшується пакет новаторських розробок – як зарубіжних, так і суто українських. У міської та заміської забудови – свої особливості, тому є сенс зупинитися на основних аспектах кожного з форматів.
Інженерні системи. Зараз стало популярним критикувати багатоповерхову забудову, називаючи її «кам'яними джунглями» і «бетонними мурашниками». Але поверховість на екологію впливає набагато меншою мірою, ніж усе те, що розташовується під будинками, а саме – міські комунікації, точніше їхній стан. Недолугі технічні рішення щодо відведення стоків можуть відгукнутися невідповідним навантаженням на довкілля, яке рік від року лише зростатиме. Також множитимуться й витрати на ліквідацію всіляких НП – поривів, протікань, засмічень тощо.
Але при масштабному міському будівництві далеко не все залежить від забудовника. Забудовники отримують технічні умови від профільних державних організацій, що відповідають за під’єднання до мереж. А ті зі свого боку задають такі «правила гри», за яких дотримуватися всіх стандартів буває вкрай складно.
Тому головне питання – в адекватних нормативах і високій культурі виконавця. Тобто зацікавленості в тому, щоб відповідати здоровим обмеженням. Така зацікавленість повинна формуватися й у чиновників (щоб не було мотивів «придумати» порушення, а потім отримати хабар за погодження), і в забудовників (робити якісно, розумно та довговічно, а не «заплатимо – погодять; квартири і так розкуплять, підвищуємо прибутковість проєкту»), і в самих мешканців (дбайливо ставитися до водних та енергоресурсів, а не сповідувати принцип «не моє – не шкода»).
Паркування. На що серйозно впливає кількість поверхів і щільність забудови, так це на те, скільки людей щодня організовуватимуть свою життєдіяльність на умовному квадратному кілометрі. І тут на порядок денний виходить ще одна «больова точка» – паркомісця.
Проблема ця настільки ж гостра, наскільки й багатогранна. З одного боку, брак місць для паркування змушує автовласників щоранку та щовечора «нарізати кола» в пошуках вільного клаптика асфальту, наповнюючи двори вихлопами. А масовий перехід на електромобілі – то «світле завтра», до якого ще треба дожити.
З іншого – якщо будувати житлові комплекси з розрахунку «два паркомісця на одну квартиру», то рентабельність такого проєкту в нинішніх українських реаліях тяжітиме до глухого «мінуса», з огляду на собівартість паркомісця в підземному паркінгу. Адже не всі покупці квартир готові відразу купувати і місце на парковці. Хоча на прикладі того ж Китаю можна спрогнозувати, що дуже скоро штатне паркомісце стане необхідною інвестицією. Тільки тоді забудовнику буде вигідно споруджувати якісні багаторівневі паркінги, коли місця в них вважатимуться обов'язковою покупкою разом із житлом.
Так, раніше це здавалося утопією: автомобілів було менше, вільного простору навколо будинків – більше, та й дешевше було на 20–30 років заорендувати місце десь на найближчій парковці. Але зараз вигідніше на старті віддати певну суму, а натомість отримати комфорт із можливістю ставити машину у своєму підземному паркінгу.
Зелені зони. Якщо хтось заради забудови вирізає в парку дерева – це очевидне порушення. Інша річ – планове омолодження та заміна зелених насаджень. Але тут є чіткі норми, і їх порушувати не можна. І, щоб провести таку роботу, необхідні певні дозволи, а це вже активне середовище для корупції.
Багатьох забудовників можуть звинуватити в тому, що вони дають хабарі. Але, якщо подивитися на це з іншого боку, людина входить у проєкт, у якому від початку все прорахувати практично неможливо. Або на це знадобиться дуже багато часу. А в бізнесі час – це головний ресурс. З огляду на темпи, з якими розвивається ринок, швидкість ухвалення рішень часто має бути блискавичною. І якщо в проєкт вже інвестовано серйозні кошти, то здається, що простіше дати хабара, щоб далі його рухати, обертати вкладені кошти та повертати їх.
Тут вихід лише один – зважений, розумний підхід, за якого наявні зелені зони максимально зберігаються, а при неможливості зберегти – максимально швидко відновлюються. Але розсудливість потрібна не лише від забудовника, а й від чиновників, що відповідають за дозвільну документацію.
Інженерні системи. Один із найважливіших аспектів при будівництві за містом – системи каналізації. Не можна просто вирити біля кожного будинку вигрібні ями. Потрібно продумати і пропрацювати проєкт до найдрібніших деталей.
І тут відповідальність лягає як на забудовника, так і на архітектурні відділи місцевих рад – держустанови, які все погоджують. Тут теж є чіткі, давно затверджені норми, тому немає необхідності щось винаходити. Чи потрібен септик чи ні, куди має все стікати, де і яка повинна бути свердловина. Потрібно просто опрацьовувати та виконувати проєкт згідно з цими нормами, а потім якісно контролювати.
Поки ж найпоширеніший сценарій у заміській забудові – «моя територія, що хочу, те й роблю». Але в підсумку дуже часто буває, коли вигрібну яму неправильно проєктують, то потім вода, яка сочиться та дренує, може десь вийти назовні – через кілька ділянок. Особливо, якщо забудовується територія неподалік від природних водойм.
Чому так відбувається? Тому що люди часто купують «картинку» з відділу продажів. Приїхали, подивилися – все гарно, все сподобалося. А яка там інженерія – мало хто замислюється. Отже вникати в усі деталі доведеться, яким би рутинним це завдання не здавалося.
Енергоефективність. Одним зі свіжих трендів у котеджній забудові стали так звані автономні містечка. Такі кейси є і в портфоліо нашої компанії. Що це передбачає? В опаленні – відмову від газу на користь геотермальних насосів. За рахунок них вдається піти і від активного холоду – кондиціонерів. Пасивний холод – охолодження по стінах і по стелі – завдає менше шкоди здоров'ю.
Свого часу лунали побоювання, що через геотермальні зонди, точніше їхню кількість, може бути порушено водоносний шар. Це треба передбачити на етапі проєктування, з огляду на водоносні шари в конкретному місці. Адже в зазначеній вище системі головне – загальна довжина траси зондів, а не їхня кількість, відповідно глибину буріння завжди можна відрегулювати. До речі, мапа підземних вод змінюється. І це теж доводиться враховувати. Як і кліматичні зрушення, які можна бачити буквально щороку.
Вентиляційні системи проєктуються відразу з рекуперацією тепла. В умовах карантину такий підхід виявився цілком виправданим. Будинок стає повністю закритим по всьому периметру. Можна не відкривати вікна, а свіже повітря все одно надходить.
Такі технології на старті можуть відлякати ціною. Але їх потрібно сприймати як тривалу інвестицію. Звичайно, поставити газовий котел та отримувати опалення, використовуючи газ, у рази дешевше, ніж встановити геотермальний насос, який окупиться років за 15. Але тут спрацьовує ідейний, концептуальний момент: по-перше, газ – ресурс не поновлюваний. А отже, споживаючи його, ми «виснажуємо» планету. А по-друге, із газом пов'язано багато політичних ризиків, і його ціна в майбутньому – рівняння з усіма невідомими.
Те саме стосується електрики. Сонячні панелі вже стали мейнстрімом, і навіть при всіх суперечках навколо «зеленого» тарифу вони (як і електромобілі) – однозначний крок у бік екологічнішого майбутнього.
Будівельні матеріали. Тут теж прогрес не стоїть на місці. Є класичні матеріали, лідер серед яких – дерево. Дерев'яні каркасні будинки користуються великим попитом. Вони недорогі та досить надійні. Такий будинок, імовірніше, не простоїть 100 років, але прослужить достатньо часу, щоб людина комфортно прожила в ньому своє життя.
Другий за популярністю матеріал – керамоблоки. Він зручний у використанні та дає хорошу теплоізоляцію. Плюс до всього тут є приємна можливість підтримати вітчизняного виробника: блоки того самого Сумського заводу за показниками практично не поступаються австрійським аналогам, які вдвічі дорожчі.
Поступово розширюється ніша альтернативних матеріалів. Наприклад, готові стінові панелі з пресованої соломи використовують при будівництві екобудинків. Це вітчизняне ноу-хау.
«Зелений» будинок vs «розумний». Останнім часом дедалі популярнішими стають так звані «зелені» будинки. Багато хто вважає їх найбільш ефективним способом поліпшення екології. Щоправда, люди дуже часто плутають «зелений» будинок із «розумним». Але це дві кардинально різні речі.
«Розумний» будинок – безумовно, звучить дуже круто й тому більше використовується для реклами. У ньому є дві основні інженерні системи, які відповідають за його «розум»: опалення/охолодження та освітлення. Перша система – обігрів, вентиляція, насоси та котельня, які пов'язуються в єдиний ланцюг і керуються через спеціальний застосунок із використанням внутрішньобудинкових датчиків. Така система зайвий раз не нагріває та не охолоджує будинок, відповідно не витрачає ресурси вхолосту. Наприклад, людина виїхала на кілька днів, виставила потрібний параметр – і обігрів або вентиляція працюють у лайтовому режимі. Повертається додому – і, під'їжджаючи, запускає обігрів/вентиляцію, щоб температура збільшилася/зменшилася.
Освітлення в «розумному» будинку підлаштовується під потреби та режим життя мешканців. Навіть штори на вікнах автоматично відкриваються/закриваються. Виглядає красиво, коштує космічних грошей. Але за значимістю – не можна порівняти з опаленням і вентиляцією.
Отже переважно все зав'язано на опаленні, кондиціонуванні та електриці. Більше нічого «розумного» в цьому немає. Можна встановити системи нагріву, охолодження, вентиляції-рекуперації без системи «розумного» будинку, завести в смартфон модуль і так само регулювати всі параметри.
«Зелений» будинок – це ті матеріали, з яких він зроблений. Щоб визначити, які матеріали можна замінити на «еко», а від яких відмовитися, потрібно чітко знати характеристики конкретної будови й особливості ландшафту навколо. Одноповерховий будинок запросто можна зробити з дерева, на стрічковому фундаменті. А більш потужний, дво- або триповерховий, та ще якщо на схилі – тут без паль не обійтися.
Усе залежить від конструкції. Зараз багато хто любить величезні прольоти без колон, щоб можна було встановити великі вікна. Але без металу зробити це практично неможливо. Іноді використовують базальтову арматуру, але й вона все одно прогинатиметься. Не винайшли поки ще ідеальної заміни металоконструкціям. Ми міркували над цим, консультувалися з фахівцями. Але завжди існує ризик. І конструктори не готові підписуватися під такими проєктами, щоб не ставити під загрозу життя і здоров'я майбутніх мешканців.
Є ще є таке поняття як «пасивний» будинок. Такий будинок вважається максимально енергоефективним. Він – у теорії – не використовує зовнішніх джерел енергії, а сам себе всім забезпечує. Але основні його системи – геотермальні насоси, вентиляція-рекуперація, водяні насоси – все одно працюють від електрики. Якщо не буде хоча б 1 кВт зовнішньої електрики в будинку, нічого не запуститься. Так, можна встановити сонячні панелі. Але тут же гостро постає питання: як цю «сонячну електрику» зберігати. Отже, потрібні energy storage – акумулюючі батареї.
І знову-таки, «пасивний» будинок передбачає мінімальні тепловтрати, а отже, у ньому встановлюються добре утеплені маленькі віконця. Але всі хочуть гарні великі вікна від стелі до підлоги, щоб милуватися навколишніми краєвидами. А коли такі вікна з'являються – тепловтрати, на жаль, зростають. І це теж потрібно враховувати.
Чого чекати в майбутньому? На мій погляд, майбутнє – за мобільністю. Капсульні, розбірні-збірні будинки, споруди, що мігрують, прийдуть на зміну жорстко зафіксованим оселям, які вросли фундаментами в землю. Люди вже зараз прагнуть подорожувати, бачити світ, не замикатися у своєму коконі. Так, пандемія неабияк підкосила ці устремління, але загальна тенденція нікуди не поділася. Інтернет і всі пов'язані з ним інформаційні технології дозволяють не залежати від ЖЕКів, офісів і міської влади. Тому, цілком імовірно, рано чи пізно людство прийде до таких технологічних рішень, які дозволять навіть літати у власних будинках до інших країн.
Поки ж вписати сучасні розробки в уже наявну забудову – не проблема. Але всі інновації переважно – це саме інженерні системи, які можна впровадити в будь-який будинок, зробивши таким чином власний внесок у поліпшення «здоров'я» своєї сім'ї та нашої планети.