Інститут судів присяжних ефективно працює по всьому світу. Присяжні виносять рішення як щодо господарських справ, так і у кримінальних провадженнях. Так, днями суд присяжних штату Техас оштрафував компанію Apple на $300 млн за порушення патентів, що належать компанії PanOptis Patent Management. Такі суди функціонують не тільки в інших державах, а й в Україні. Проте, у нас цей інститут поки не працює на повну силу. Чому так сталося, і які зміни потрібні національному законодавству, аби виправити цю ситуацію, розповіли Mind cтарший юрист, адвокат Arzinger Микола Ничипорук та молодший юрист компанії Юрій Ватащук.
Не так давно президент України, підписавши відповідні закони, схвалив поновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів та реформування Вищої ради правосуддя. Вказане має стати початком чергової судової реформи в нашій державі. Ні для кого не секрет, що необхідність такого реформування вже досить давно назріла, оскільки рівень довіри суспільства до вітчизняної судової гілки влади залишається вкрай низьким. На даний час владою вже було озвучено кілька варіантів реформування судових органів, найцікавішим з них є посилення ролі суду присяжних у кримінальному провадженні.
Основною ідеєю суду присяжних є те, що група випадково обраних громадян, які відповідають певним вимогам (вік, професія, бездоганна репутація, відсутність судимостей тощо) самостійно або разом з професійними суддями досліджують обставини судової справи та шляхом голосування вирішують, чи винна особа у вчиненні злочину (або цивільного правопорушення).
Такий підхід дозволяє не лише виявити безпосереднє бачення громадян, що є справедливим, а що ні, а й запобігти багатьом корупційним ризикам. Це зумовлено тим, що підкупити одного суддю істотно простіше, ніж увесь склад журі, представники якого не є професійно деформованими та зазвичай проявляють значно більшу принциповість та людяність при прийнятті рішень.
Загалом, виокремлюють два основних типи судів присяжних.
До прикладу, в США кожна особа, яка обвинувачена у скоєнні злочину, який карається позбавленням волі більше ніж на 6 місяців має конституційне право на розгляд справи за участю присяжних у кількості від 6 до 23 людей, залежно від суду та інстанції. Конституції більшості штатів також надають право на суд присяжних у менш тяжких кримінальних справах.
Присяжні можуть виносити не лише кінцеве рішення стосовно вини, але і вирішувати чи достатньо доказів для передання справи обвинуваченого до суду взагалі. Для прийняття рішення, у федеральній системі судів США вимагається одноголосний вердикт, в той час, як у судах деяких штатів може передбачатись вимога простої або кваліфікованої більшості голосів журі для прийняття рішення. В американському суді присяжних суддя не може вирішувати справу по суті, а лише інструктує журі стосовно елементів справи, на які вони повинні звернути увагу, а також консультує журі з деяких інших процесуальних питань.
Натомість, у Російській Федерації діє більш жорсткий підхід до вибору справ, які можуть розглядатись судом присяжних. Так, останній застосовується за заявою обвинуваченого у випадку вчинення конкретно визначених злочинів (вбивство, бандитизм, піратство, найманство тощо), якщо санкція за їх вчинення передбачає смертну кару або довічне позбавлення волі. Стосовно ж складу журі, то він є змішаним – 1 професійний суддя та від 6 до 8 присяжних, а кінцеве рішення приймається простою більшістю голосів. Більшість процесуальних та проміжних рішень, а також рішення стосовно призначення конкретного покарання приймається саме головуючим (професійним) суддею.
Український суд присяжних, згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України, належить до змішаної системи, оскільки розгляд провадження здійснюється 2 професійними суддями та 3 присяжними. Йому підсудні провадження в суді першої інстанції, які стосуються злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі (вбивство з кваліфікуючими обставинами, злочини проти територіальної цілісності України, посягання на життя державного діяча тощо).
При цьому, аби такі кримінальні провадження були підсудними саме суду присяжних, а не колегії трьох професійних суддів, обвинувачений повинен заявити відповідне клопотання. Незважаючи на це, переважна більшість кримінальних проваджень розглядались виключно професійними суддями і лише відносно кожного сьомого обвинуваченого розгляд здійснювався за участі присяжних.
Щодо порядку прийняття рішень судом присяжних, то КПК України передбачає, що вони приймаються за наслідками голосування в нарадчій кімнаті простою більшістю. Ніхто зі складу суду присяжних не має права утримуватися від голосування, крім випадку, коли вирішується питання про міру покарання, а суддя чи присяжний голосував за виправдання обвинуваченого. У такому разі голос того, хто утримався, додається до голосів, поданих за рішення, яке є найсприятливішим для обвинуваченого. При виникненні розбіжностей про те, яке рішення для обвинуваченого є більш сприятливим, питання вирішується шляхом голосування.
Водночас, на відміну від багатьох інших юрисдикцій, в Україні спостерігаються досить широкі повноваження присяжних стосовно прийняття рішень по справі. Так, вони не зводяться лише до встановлення факту вчинення кримінального правопорушення та прийняття рішення стосовно вини особи. КПК України встановлює, що всі питання, пов’язані з судовим розглядом, крім питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судді та присяжні вирішують спільно.
На перший погляд, законодавче врегулювання участі присяжних у розгляді судом кримінальних справ є досить ґрунтовним. Проте на практиці дана інституція не є настільки дієвою. Так, відсоток виправдувальних вироків за участі присяжних є навіть трохи меншим ніж без їхньої участі – 5% проти 6,6%. На противагу цьому в країнах із розвиненим інститутом суду присяжних кількість винесених журі виправдувальних вироків є істотно більшою.
Такий низький відсоток може бути свідченням неефективності чинної моделі українського суду присяжних за низкою чинників.
З огляду на зазначене поточна модель суду присяжних потребує глибокого доопрацювання, або ж навіть й повного переосмислення. Яким шляхом піде законодавець під час чергової судової реформи наразі достеменно не відомо, але в будь-якому разі, слід враховувати позитивні напрацювання інших країн та поради вітчизняних правників. Лише таким чином держава зможе отримати дійсно якісну, дієву та прозору судову систему, яка стане своєрідним поштовхом до інших позитивних змін в країні.