Пандемія і російська військова агресія змусили переосмислити власні вміння та можливості. Ми відкрили нових себе, навчилися працювати в інших умовах і дозволили себе подивитися на світ по новому, знайти нові сенси буття. Одним із таких сеансів для багатьох стало волонтерство. Це явище в Україні зустрічається у багатьох сферах. Сьогодні розповімо про незвичний проєкт – інтелектуальне волонтерство. Як жертвувати не гроші, а навички, розповів Mind Experience designer в SoftServe Тарас Скицький.
Уже шість років я experience designer у компанії SoftServe, і маю багато досвіду роботи над великими проєктами для іноземних замовників. Але у березні 2020-го, коли пандемія в одну мить перетворила кухню на робочий кабінет, а балкон замінив прогулянки в парках, було відчуття, що ті проєкти для закордонних клієнтів надто далекі та абстрактні. Хотілося робити щось на місці. Хотілося на щось впливати. Так у моєму житті з’явилося волонтерство.
Спочатку це були поодинокі проєкти в межах SoftServe. Але з часом запитів ставало все більше й компанія створила спеціальну платформу OpenTech, яка перетворила волонтерство на окремий рух. Минуло менше року, а ми разом із більш як 200 волонтерами вже завершили 16 проєктів, ще 13 було на етапі розробки. Зараз я офіційно приєднався до OpenTech і працюю над новими проєктами не як волонтер, а як частина команди. У цьому тексті розповім, які переваги для вас матиме волонтерство, які складнощі можуть виникнути на шляху й чому волонтерство – не для всіх.
Отож березень 2020 року. Для різноманіття я переношу ноутбук із кухні у вітальню, з вітальні в спальню. Фоном слухаю новини про закриття кордонів, кількість хворих і перші рекомендації ВООЗ. А що робити далі?
Саме в цей момент надійшов запит розробити інформаційний сайт Fight COVID-19, який допомагав би систематизувати актуальні потреби тих, хто перебуває на передовій у боротьбі з коронавірусом, інакше кажучи, зводив би в одному місці лікарні та благодійників Львівській області.
Я не медик, але завдяки своїй роботі міг долучитися до боротьби з пандемією, не виходячи з дому. Волонтерство тим і цінне – ти розв'язуєш актуальні проблеми на локальному рівні, тобто створюєш щось для своїх. При чому це «для своїх» може бути різного масштабу.
Наступним проєктом була краудфандингова платформа для збору коштів на музей Голодомору «Зерна правди». Це надзвичайно важлива для мене як українця справа – не дати забути про цю страшну трагедію. Маркетингова агенція Postman придумала ідею, що кожна зернинка, як і кожна людина, – особлива й неповторна. Кожне зернятко – згублене життя.
Ми з командою розробили технічне рішення, яке дозволило зробити зображення кожної зернини унікальним. Натиснувши на нього, можна побачити ім’я жертви Голодомору та кілька деталей про неї. Пам’ятаю, як вводив прізвища родичів і родичів друзів, і пошук видавав десятки людей… Бути частиною таких великих і важливих проєктів – це, мабуть, головна мотивація.
На волонтерських проєктах можна багато чого навчитися, скажімо, опанувати нову технологію, розвинути soft-скіли чи отримати досвід співпраці з великими замовниками. У моєму випадку найкраще вдалося прокачати комунікативні навички, адже я набагато частіше напряму спілкувався з дуже різними замовниками. Серед них є як невеликі громадські організації, так і міністерства чи міжнародні організації, як-от UNICEF та UNFPA.
У роботі дизайнера не на всіх проєктах є можливість напряму впливати на рішення клієнта. Тут же ми проводимо щотижневі дзвінки із замовником за участі всієї команди та ведемо проєкт від початкової ідеї та дослідження до фінального запуску.
Наприклад, спільно з UNICEF і Міністерством освіти та науки України ми розробляли портал «ЗнаЇмо». Він презентує реформу шкільного харчування. Ось тут я вже працював для «моїх», тобто для моєї доньки. Їй зараз 10 місяців, але мене гріла думка, що за шість років, коли вона прийде в шкільну їдальню, то зможе замовити сочевицю з овочами, а не лише пюре з сосискою. Я розумію, що мій внесок – це тільки краплина в морі, але вона є.
Ще одна перевага – замовники на волонтерських проєктах більш відкриті до експериментів. Наприклад, ми зараз розробляємо мобільний застосунок для Ukrainer. Коли вони вперше до нас звернулися, то не мали чіткого розуміння, який продукт їм потрібен. Тому ми вирішили запитати в користувачів, чого їм не вистачає, провели інтерв’ю, протестували перші прототипи і вже на базі цього створювали продукт.
Зазвичай, для цього знадобилися б більші бюджети, але оскільки в волонтерських проєктах ми майже не обмежені ані в часі, ані в фінансах, це дало нам ширші можливості для роботи.
Найперше, на волонтерство потрібен час. Багато людей думають «попрацюю понаднормово годинку-другу протягом місяця і завершимо проєкт». Але на практиці так не виходить – дедлайни часто зміщуються. Оскільки проєкти робляться у вільний від основної роботи час, то гарантувати вчасне виконання складно. Зрештою волонтери втомлюються і за кілька місяців ідуть – але це цілком окей, адже вони й так віддавали роботі час, який би могли приділити сім'ї чи відпочинку. Коли людина відчуває, що виснажилася, менеджери шукають когось нового.
У нас багато запитів від різних проєктів, а ось людей поки недостатньо, тому на все відразу бракує рук. Для клієнтів працює «жива черга» – коли завершується один проєкт, ми відразу беремо в роботу наступний у списку. Але клієнти ставляться до цього з розумінням, вони усвідомлюють, що проєкти роблять волонтери, і тому не тиснуть і не надто підганяють нас.
На початках я волонтерив у перервах між робочими проєктами по тижню чи по два майже на фултайм. Але коли з’являвся основний проєкт, то часу лишалося набагато менше. Однак, якщо для тебе це і справді важливо, його можна знайти.
Це питання тайм-менеджменту: можна закрити всі основні задачі за шість годин, а решту виділити на волонтерський проєкт. Бувало таке, що я працював на вихідних, тому що мені це подобалося – і я знаю, що я не один такий. Волонтерство вчить самоорганізації – мені постійно потрібно було планувати час краще, і завдяки цьому я навчився ефективніше розподіляти свої ресурси.
За волонтерство, звичайно, нічого не платять, адже це добровільна справа. Компанія заохочує до цього нематеріальними бонусами, може писати пости подяки чи давати нагороди. Наприклад, у нас є внутрішня премія SoftServe Awards, куди співробітники подають вагомі, на їхню та колег думку, проєкти. Але безкоштовно – не означає, що можна розслабитися і робити абияк. Насправді незалежно від того, це проєкт pro bono чи клієнтське замовлення, ти просто робиш якісний продукт.
Волонтерство – це не про гроші чи винагороду. Для цього має бути внутрішній поклик приносити користь, ділитися, допомагати. Бути волонтером – це не якийсь must-have для всіх, і це окей, адже не в кожного є час і можливість займатися чимось, окрім роботи та сім’ї. Але я радію, що для тих, хто таке бажання має, сьогодні є всі умови.