ПДВ за онлайн: хто, де [читай «За що?»], коли має платити «податок на Google»

З 1 січня 2022 року повністю вступив в силу закон, який запроваджує європейські норми і зобов’язує міжнародні інтернет-компанії (нерезидентів) платити ПДВ за ставкою 20% (№ 1525-ІХ), або «податок на Гугл». Так Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо скасування оподаткування доходів, отриманих нерезидентами у вигляді виплати за виробництво та/або розповсюдження реклами, та удосконалення порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання нерезидентами електронних послуг фізичним особам» набув чинності 2 липня 2021 року. Зазначеним документом, до 31 березня 2022 міжнародні інтернет-компанії зобов’язані зареєструватись платниками ПДВ. Як вплине цей документ на українських підприємців, які купують послуги у наведених інтернет-платформ, та як відбуватиметься контроль за сплатою ПДВ, розповіла Mind  партнерка юридичної компанії ESQUIRES Вікторія Ковальчук. 

У кого виник обов’язок зареєструватись платником ПДВ, і хто реально заплатить ці 20%?

Нарахування податку на електронні послуги або так званого «податку на Google» було очікуваним і передбачуваним. Подібні правила діють у понад 80 країнах світу.

До запровадження податку на електронні послуги міжнародні інтернет-компанії гіганти такі як Google, Facebook, Netflix, Viber з доходів, отриманих в Україні від фізичних осіб і фізичних осіб-підприємців (ФОП), які не є платниками ПДВ, податки не сплачували.

Бажання країни поширити обов’язок зі сплати податків на нерезидентів, які не мають представництва в Україні та надають тут електронні послуги, стрімкий розвиток обсягу наданих/спожитих цифрових послуг створили передумови для прийняття Закону № 1525.

У пояснювальній записці до законопроєкту зазначалась мета – збільшення доходів Державного бюджету від податку на додану вартість за рахунок залучення до оподаткування податком на додану вартість нерезидентів, що надають фізичним особам електронні послуги, місце постачання яких розташоване на митній території України та створення сприятливих умов ефективного та не обтяжливого адміністрування для бізнесу й держави процедур, пов’язаних зі сплатою податку. Власне на наповнення Державного бюджету націлений Закон про «податок на Гугл».

Хто ще «попав» за новим законом?

Податковий закон визначає, що платником «податку на Гугл» є такі нерезиденти, які:

• не мають постійного представництва;
• постачають на митній території України фізичним особам, у тому числі фізичним особам-підприємцям, не зареєстрованим платниками податку на додану вартість, електронні послуги, у тому числі шляхом надання доступу до електронних послуг через електронний інтерфейс, надання технічних, організаційних, інформаційних та інших можливостей, які здійснюються з використанням інформаційних технологій і систем, для встановлення контактів та укладення угод між продавцями і покупцями та/або постачає такі електронні послуги за посередницькими договорами від власного імені, але за дорученням надавача електронних послуг.

Держава не вважатиме платниками податку нерезидентів, які:

• постачають електронні послуги через посередників. Для цього в рахунку (квитанції), що отримує фізична особа, має бути чітко визначено перелік наданих послуг і вказаний фактичний їх постачальник. за посередницькими договорами, у разі якщо у рахунках (квитанціях), наданих замовникам електронних послуг, визначено перелік таких електронних послуг та їх фактичного постачальника;
• здійснюють виключно обробку платежів за електронні послуги і не беруть участі у наданні таких електронних послуг (робота платіжних систем);
• постачають електронні послуги безпосередньо через своє постійне представництво в Україні (в цьому випадку платником податку на прибуток і ПДВ виступатиме саме представництво).

Якщо ж, наприклад, рекламу в Гугл чи Фейсбук чи інші електронні послуги купує українська компанія-платник ПДВ, то за діючими і раніше правилами 20% ПДВ ця компанія сплатить фактично зі своїх коштів. На практиці це виглядатиме так: ТОВ-платник ПДВ купує рекламу Фейсбук, в день платежу за рекламу складає податкову накладну на операцію, 20% ПДВ до сплати. Цю суму українська ТОВка включить до податкового кредиту. Тому для платників ПДВ новий закон нічого не змінює.

Вже зараз платформи дійсним користувачам надіслали запити на оновлення інформації, в т.ч. про статус платника податків і індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Крім того, реєстр платників ПДВ є публічним, тому інфо отримати можна і не від покупця.

Як нараховується податок?

Фото: shuttrstock

Для визначення місця резидентства у процесі ідентифікації осіб самі інтернет-компанії можуть збирати і на практиці збирають дані про:

• код країни на SIM-картці, використаній отримувачем електронної послуги;
• місцезнаходження провайдера телекомунікацій, послугами якого користувався одержувач у процесі отримання електронної послуги;
• місцезнаходження пристрою, яке визначається за його IP-адресою;
• місцезнаходження банку чи іншої фінансової установи, у якому відкритий рахунок, через який здійснюється оплата електронної послуги;
• відомості про місце проживання отримувача електронної послуги, платіжну адресу та інші дані.

На теперішній час практичної складності для визначення місця надання електронної послуги фактично немає. За загальним правилом під час створення облікового запису інтернет ресурси самі визначають та встановлюють критерії індивідуалізації особи.

Відповідно до оновленої редакції Податкового кодексу до електронних послуг, які підпадають під цифровий податок, відносяться:

• постачання електронних примірників, надання доступу до зображень, текстів та інформації, у тому числі, але не виключно, підписка на електронні газети, журнали, книги, надання доступу та/або завантаження фотографій, графічних зображень, відеоматеріалів;
• надання доступу до баз даних, у тому числі користування пошуковими системами та службами каталогів у мережі Інтернет;
• постачання електронних примірників (електронно-цифрової інформації) та/або надання доступу до аудіовізуальних творів, відео- та аудіотворів на замовлення, ігор, включаючи постачання послуг з участі в таких іграх, постачання послуг з доступу до телевізійних програм (каналів) чи їх пакетів, крім доступу до телевізійних програм одночасно з їх транслюванням через телевізійну мережу;
• надання доступу до інформаційних, комерційних, розважальних електронних ресурсів та інших подібних ресурсів, зокрема, але не виключно, розміщених на платформах спільного доступу до інформації чи відеоматеріалів;
• постачання послуг з дистанційного навчання в мережі Інтернет, проведення та надання якого не потребує участі людини, у тому числі шляхом надання доступу до віртуальних класів, освітніх ресурсів, у яких учні виконують завдання онлайн, а оцінки виставляються автоматично, без участі людини (або з мінімальною її участю);
• надання хмарної послуги в частині надання обчислювальних ресурсів, ресурсів зберігання або систем електронних комунікацій за допомогою технологій хмарних обчислень;
• постачання програмного забезпечення та оновлень до нього, у тому числі електронних примірників, надання доступу до них, а також дистанційне обслуговування програмного забезпечення та електронного обладнання;
• надання рекламних послуг у мережі Інтернет, мобільних додатках та на інших електронних ресурсах, надання рекламного простору, у тому числі шляхом розміщення банерних рекламних повідомлень на веб-сайтах, веб-сторінках чи веб-порталах.

Як адмініструватимуть податок нерезиденти?

Для нерезидентів встановлюються спрощені механізми адміністрування податку на електронні послуги.
При запровадженні «податку на Гугл» відразу передбачили, що реєстрація нерезидентів і подальша комунікація з податковими органами в Україні відбуватиметься через спеціальне портальне рішення.

На офіційному сайті Державної податкової служби України вже працює Кабінет «Особам-нерезидентам – постачальникам електронних послуг», доступний українською та англійською мовами. Кабінет містить і законодавство, і роз’яснення щодо його застосування, а також інструменти для реєстрації нерезидентів як платників та подальшого управління нерезидентом своїм обліковим записом.

Однак для користувачів електронних послуг та осіб, які є кінцевими споживачами міжнародних інтернет-майданчиків, прогнози не дуже втішні. Деякі компанії вже розіслали повідомлення користувачам про збільшення вартості послуг на фактичну суму податку. Тобто фактична сплата «податку на Гугл» відбуватиметься за рахунок споживача.

Після граничного строку, наданого компаніям-нерезидентам на реєстрацію платниками ПДВ в Україні, очікуємо активізації податкових органів на виявлення порушників вимоги і активне донарахування та стягнення з цих компаній сум податку.