Війна – це завжди стрес та криза для економіки. Бізнес зупиняється, надходжень до бюджету меншає, зростає безробіття. Тому сьогодні підприємцям (малим і великим) надважливо намагатися понад усе зберегти власну справу. Не стільки навіть заради заробітку, скільки задля підтримки країни, адже це – кошти до держбюджету, рух економіки, робочі місця. Як втримати на плаву власну справу під час війни та балансувати між волонтерством і побутом, розповів Mind мандрівник, блогер, онлайн-підприємець, е-резидент Естонії Орест Зуб.
Моя перша порада: за можливості переорієнтувати бізнес на гуманітарні потреби. Для цього визначте сильні сторони свого підприємства/компанії та команди, специфіку потреб від людей чи ринку та сформуйте свою пропозицію. Як приклад, зараз є потреби в пошитті бронежилетів, рюкзаків, взуття.
З іншого боку, попереду весна, й багатьом цивільним, які виїхали в евакуацію, потрібен буде весняний одяг, взуття, сумки, якісь базові речі, які люди полишали вдома, коли збиралися в лічені хвилини. Це нормально – задовольнити цю потребу. Те саме з логістикою, харчовими продуктами, менеджментом.
Особистий досвід: до 24 лютого я мав консалтинговий бізнес. З початком війни потреба в таких послугах зникла. Проте я ще був блогером і онлайн-підприємцем. Онлайн-формат допомагає забезпечувати естонська урядова програма e-Residency. Мій рахунок дозволяє приймати кошти з-за кордону й вести саме міжнародну діяльність.
Але зараз активізував свою блогерську «частину» – перевів усі ресурси повністю на англійську й почав розповідати про події в Україні з моєї локальної перспективи. За кілька днів у мене почали брати інтерв’ю журналісти з різних країн, і я маю щодня 2–3-годинні розмови, у яких інформую про нашу ситуацію, та в такий спосіб збираю донати на потреби армії.
З початком воєнних дій багато чоловіків пішли або на передову, або в місцеву тероборону. Тому на підприємцях зараз лежить ще велике навантаження – перекваліфікувати тих, кого можливо, і зберегти співробітників. Адже навіть малий бізнес, у якому залучено 5–10 людей, не може існувати без них.
Тому моя друга порада – продумайте, як підтримати своїх колег та зберегти їм робочі місця. Бо також важливим є інший момент, який потрібно тримати в голові, це – майбутнє. Після війни важливо буде повернутися до роботи. Без команди це буде зробити складно. Тим паче, що на ринку, який і до цього переживав по різних напрямках (від ІТ, логістики до агросектору) дефіцит кадрів, кількість робочих рук не збільшиться.
Особистий досвід: по-перше, сконтактував з усіма й проговорив нашу схему роботи. Коли почали бомбити деякі міста, усі кинулися в евакуацію на Захід України чи за кордон. Тож я дочекався, поки всі будуть у безпеці та окреслив наш план дій.
По-друге, визначили для кожного окремі графіки. Тому що хтось волонтерить, хтось облаштовується на новому місці, отже, потрібен індивідуальний підхід.
По-третє, забезпечив роботою: команда працює на англомовний сегмент, не з повною зайнятістю, але працює.
Сьогодні надзвичайно важливо правильно та вчасно розділити ресурси, визначити зони відповідальності й оптимізувати все, що може бути оптимізоване.
Як це зробити: спочатку розібратися, чи можна якісь процеси автоматизувати. Якщо раніше у вас був менеджер, який відповідав на листи в месенджерах, то можна розробити або бота, або скористатися налаштуваннями, що зменшать час і потребу в листуваннях.
Якщо ви бачите, що якусь інформацію ви дублюєте кілька разів (номер телефонів волонтерів, власну пошту, номер рахунку тощо), створіть одне повідомлення/пост, яке надсилатимете на вимогу.
Якщо раніше ваш персонал їхав до роботи на громадському транспорті, а зараз із цим проблеми, організуйте власний розвіз, щоб економити час. Визначте зони, які можна полегшити чи пришвидшити, й оптимізуйте їх.
Особистий досвід: завдяки тому, що перевіз оператора з Івано-Франківська до нас, у Львів, вдалося спростити один з організаційних процесів. Це суттєво пришвидшило наш продакшен, зйомки, монтаж. Тобто я зрозумів, що замість того, щоб витрачати час на пересилання відеоматеріалу, збої інтернету, обговорення побажань щодо монтажу, це все можна робити тут і одразу. Тепер оператор ходить зі мною на інтерв’ю та оперативно монтує відзняте відео.
Зараз складно відкинути емоції й сприйняти нижче написану інформацію, але будь-яка ситуація нам дає нові навички та відкриває можливості.
Також можна просити про допомогу та контакти в інших же українців. Наприклад, серед учасників e-Residency (програма, яка надає «прописку» бізнесу в ЄС) понад 5000 українців. Тобто це – як потужний маркетплейс, де бізнеси допомагають чи консультують однин одного. Контактуйте з українцями-власниками цих бізнесів, створюйте спільні проєкти, кооперуйтеся, пропонуйте свої послуги.
Разом ми вистоїмо! Все буде Україна!