Попри те що Україна вже вісім років страждає від бойових дій на Сході держави, до повномасштабного вторгнення російських військ бізнес готовим не був. Під час АТО (а потім ООС) вдалося виробити певні алгоритми правових дій на випадок ворожої атаки, але національне законодавство не містить відповідей на всі критичні запитання, які виникають прямо зараз.
Зруйновані підприємства й об’єкти інфраструктури, знищені приватні та багатоквартирні будинки – це лише деякі епізоди жаху, у якому живе буквально вся Україна з 24 лютого 2022 року, але найгірші втрати – це не дороги й навіть не бетон, це – людські життя. Кожен роботодавець, кожен керівник відчуває відповідальність за своїх працівників, а що робити, якщо ваш співробітник не виходить на зв’язок? Як діяти з працівником, який долучається до лав захисників країни та свого народу? Правових питань у цьому контексті виникає безліч, і директор департаменту кадрового супроводу та HR компанії Nota Group Яна Декусар надала відповіді Mind на деякі з них.
Під час воєнного стану на території України підприємство зобов’язане зберегти за мобілізованим працівником його посаду й середній заробіток, а також звільнити його від виконання своїх робочих обов’язків. Виплата його грошового забезпечення на підприємстві відбувається за рахунок коштів Державного бюджету України.
Звільнення мобілізованого працівника є порушенням Кодексу законів про працю України.
Служба в територіальній обороні має свою специфіку. Така служба може передбачати не постійне, а періодичне залучення працівника до виконання своїх обов’язків. Тож роботодавцю не потрібно видавати наказ про звільнення працівника від виконання роботи.
У кожному конкретному випадку слід виходити з рівня залучення працівника до участі в територіальній обороні, кількості робочого часу, який він витрачає на цю діяльність, та ефективності і можливості виконання його обов’язків за трудовим договором.
На час виконання працівником обов’язків із територіальної оборони в робочий час йому гарантується збереження місця роботи і середнього заробітку. Документом, що підтверджує участь у територіальній обороні є контракт добровольця територіальної оборони.
У такому випадку треба виходити зі специфіки обов’язків працівника. Найпростішим способом буде організувати дистанційну роботу. За законодавством її можна оформити наказом власника (або уповноваженого ним органу) без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З цим наказом працівник має ознайомитись упродовж двох днів із дня його ухвалення, але до запровадження дистанційної роботи.
Радимо заздалегідь домовитися про те, як ви будете:
Якщо в працівника в умовах бойових дій відбулося відключення комунікаційних систем, які забезпечували безперебійне виконання його обов’язків в умовах дистанційної роботи, це не можна розглядати як порушення трудової дисципліни.
У такому разі варто надати працівникові оплачувану щорічну або соціальну відпустку, якщо такої можливості немає – відпустку без збереження заробітної плати.
Станом на сьогодні діє карантин, тому строк перебування у відпустці не обмежується 15 календарними днями.
Відсутність такого працівника необхідно табелювати умовним позначенням «НЗ» («відсутність з нез’ясованих причин») або «І» («інші причини неявки»). Після з’ясування всіх обставин табель обліку використання робочого часу можна скорегувати.
Коли функціонування робочого процесу неможливе з вини роботодавця, тоді доцільно оформити:
Якщо така ситуація відбувається впродовж тижня (або довше), власник підприємства повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі. Під час такої ситуації зарплата всім працівникам виплачується в розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові окладу.
У зв’язку з ліквідацією потужностей чи майна підприємства, з ініціативи роботодавця можливе розірвання трудового договору.
Якщо у зв’язку з воєнними діями бухгалтер підприємства не має можливості нараховувати заробітну плату у встановлені терміни – він не може бути притягнутий до відповідальності (дисциплінарної, матеріальної, адміністративної, фінансової чи кримінальної).
Разом із тим роботодавці повинні вживати всіх можливих заходів щодо реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Наприклад, шляхом переведення бухгалтерів на дистанційну роботу й забезпечення програмно-технічними засобами для ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Якщо через воєнні дії зарплату виплачувати своєчасно неможливо, цей процес можна зупинити до того моменту, коли підприємство відновить свою операційну діяльність.
Необхідно пам’ятати, що правильно організована робота підприємства в умовах воєнного стану є запорукою мінімізації негативних наслідків для економіки країни та кроком до нашої перемоги.
Звільнення працівників, невиплата заробітної плати та зупинення функціонування підприємства без явних на те причин – те, на що розраховує ворог.
Відповідальність, своєчасність і грамотність – зброя українського бізнесу у війні, яку нам належить виграти.