Війна внесла свої корективи в усі сфери життя населення України, і трудові відносини не є виключенням. Українці майже всіх спеціальностей у багатьох областях нашої країни зазнали труднощів в реалізації свого конституційного права на працю. Частині людей довелося полишити домівки, а також робочі місця. Як у такому випадку слід вчиняти роботодавцеві й чи має він право звільняти працівника за неявку під час воєнного стану, розповіла Mind юристка юридичної фірми ILF Ірина Мовчан.
Існують різні причини, через які українці не мають змоги вийти на робоче місце і розпочати працювати: хтось виїхав до іншого міста або навіть країни; хтось вступив до лав територіальної оборони або ЗСУ, щоб охороняти наше населення та наші землі від загарбників, а з кимось взагалі немає ніякого зв’язку з невідомих причин.
Війна, як і введення в Україні воєнного стану, не є підставою для звільнення. Такі дії роботодавця будуть вважатися неправомірними відповідно до статті 172 Кримінального кодексу України.
Під час воєнного стану у випадку, коли працівник перебуває на зв’язку та має можливість виконувати свої посадові обов’язки, проте не в змозі фізично бути присутнім на робочому місці, роботодавець має запропонувати йому один із наступних можливих варіантів:
У випадку, коли працівник виконує свої обов’язки перед державою, вступивши до ЗСУ або територіальної оборони, за ним зберігаються місце роботи, посада й середній заробіток. Працівник не підлягає звільненню на підставі призову на військову або альтернативну службу, а лише звільняється від виконання своїх посадових обов’язків (частина 1 та 3 статті 119 Кодексу законів про працю). Такі ситуації оформлюються відповідним наказом (розпорядженням) роботодавця на підставі прийняття працівника на військову службу за контрактом із ЗСУ або на підставі контракту добровольця територіальної оборони.
Центр протидії дезінформації при РНБО спільно з асоціацією «ЮрФем» надали роз’яснення щодо дій роботодавця, коли невідомо місцеперебування працівника та коли останній не знаходиться в контакті зі своїм роботодавцем. У подібних ситуаціях неявку працівника необхідно зазначати за допомогою умовних позначень (позначення робляться згідно з Типовою формою № П-5 «Табель обліку робочого часу», що була затверджена наказом Держкомстату України № 489 від 5 грудня 2008 р.):
Також слід наголосити, що прогул не може бути підставою для звільнення працівника (відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю), який не виходять на роботу через форс-мажор, а саме внаслідок ведення воєнних дій та пов’язаних з ними обставин.
Нагадаємо, що 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України засвідчила на території України наявність форс-мажорних обставин через військову агресію російської федерації проти України. Таке рішення Палати діятиме до припинення воєнного стану.