Складно навіть уявити, наскільки важче було б усім нам пережити негаразди воєнного часу за відсутності мобільного зв'язку і неможливості дізнатись, як почуваються рідні, або прочитати останні новини з фронту. Загальнодоступний мобільний зв'язок став одним з факторів успішної відсічі російській агресії. Проте через термінову міграцію українців оператори стикнулись із певними викликами для забезпечення зв'язку. Попри ухвалення кількох відповідних законопроєктів – 5811, 7487 та 5323, проблему не було усунуто, адже вона потребує комплексного рішення. Які питання мобільних операторів необхідно вирішувати терміново і чим може допомогти держава, розповів Mind телеком-експерт Роман Химич.
Українські оператори гідно виконали свій обов'язок перед суспільством і державою. Проте зараз їм потрібна оперативна та компетентна підтримка, аби захистити наявні можливості. Парадоксально, але під загрозою опинився захід України.
Проблемою №1 виявилася масова міграція мобільних користувачів всередині країни. Її результатом стала майже одночасна поява на заході України декількох мільйонів нових активних користувачів, на яких наявні мережі просто не розраховані.
Необхідно швидко нарощувати так звану ємність (пропускну спроможність) мереж, аби впоратися із різким збільшенням навантаження.
За даними «Київстар», на захід перемістилися близько 4 млн абонентів лише цієї компанії. Крім того, приблизно 5 млн номінально залишилися в рідному регіоні, але переїхали з міст до сільської місцевості, що також призвело до місцевих дисбалансів.
До того ж навантаження на мережі оператора в деяких регіонах збільшилося на 30–50%. Щоб компенсувати раптову появу мільйонів нових абонентів, потрібно якомога швидше побудувати додатково близько 400 базових станцій.
«Якомога швидше» ніколи не було легкою справою в Україні, а після початку війни ситуація стала нагадувати трагікомедію. Каменем спотикання, як і в мирний час, стало земельне питання.
Територіальні громади і раніше не горіли бажанням пускати операторів «із самого Києва» на свою землю. У когось боліла голова від мобільного зв'язку, десь припиняли нестися кури, хтось боявся ковіду та 5G. Тепер до вже звичних забобонів додалися нові і часто геть несподівані труднощі.
Почнемо з того, що дуже складним стало використання державних реєстрів, які або недоступні, або функціонують з обмеженнями, як-от Державний земельний кадастр.
Проблеми на боці центральної влади доповнюються бездіяльністю або протидією з боку влади місцевої. Тільки загальні збори (місцева рада) представників громади можуть затвердити рішення про виділення земельної ділянки. Причини, за якими ради або не можуть, або не бажають ухвалювати такі рішення, часто анекдотичні: через виїзд секретаря за кордон з печаткою, а значить – неможливо затвердити протокол засідання; неможливо знайти землевпорядника; неможливо зібрати кворум через від'їзд депутатів і т. д.
Маємо типову, на жаль, ситуацію, коли влада просить у партнерів грошей на відновлення інфраструктури і водночас ігнорує кричущі дефекти внутрішніх регламентів та процедур.
Виходом із ситуації може стати спеціальний порядок погодження земельних відводів для об'єктів критичної інфраструктури, якою після початку бойових дій став мобільний зв'язок.
Профільний закон передбачає особливий порядок надання телекомунікаційних послуг, держава має можливість безпосередньо управляти мережами через Національний центр оперативно-технічне управління. Логічно зробити наступний крок і надати центральним органам влади право одноосібно вирішувати інші процедурні питання.
На сьогоднішній день тільки «Київстар» призупинив будівництво близько 300 базових станцій, які необхідно розгорнути в Івано-Франківській, Закарпатській, Хмельницькій, Рівненській та Вінницькій областях. Необхідно, але фактично неможливо через позицію місцевої влади.
Оператори винесли перші місяці найжорстокішої війни, але їх успіхи не повинні стати приводом для самозаспокоєння суспільства і держави.
Війна не закінчиться ані за тиждень, ані за місяць. Аби отримати максимальну віддачу від національної інфраструктури зв'язку, необхідні узгоджені зусилля операторів і центральних органів влади. Зараз справа за останніми.
Минулої п’ятниці Президент підписав прийнятий Верховною Радою в лютому цього року законопроєкт №5811 про спрощення процедури землевідведення для будівництва нових веж зв’язку. Зміни передбачають звільнення від необхідності розробляти детальний план території для ділянок до 5 соток і діятимуть до 2026 року як пілотний проєкт. За оцінками, це дозволить скоротити процедуру землевідведення для телекомунікаційної галузі з одного року, в середньому, до орієнтовно шести місяців (не розповсюджується на особливо цінні землі, землі рекреаційного чи лісогосподарського призначення).
Це позитивний крок, який, на жаль, не вирішує всіх проблем. Передусім важливо, аби процедура була оптимізована і скорочена до трьох місяців і не як пілотний проект, а на постійній основі. Також залишається без відповіді питання, як стимулювати ОТГ своєчасно збиратися і ухвалювати відповідні рішення.