Обмежувальних стрічок і попереджувальних табличок «Обережно! Міни» щодня більшає. Окупанти залишають по собі вибухонебезпечні предмети, а території, які належить перевіряти та розчищати, вимірюються мільйонами гектарів. ООН уже називає Україну однією з найбільш замінованих країн світу.
Трагічні випадки загибелі фермерів у полі, смерть людей під час купання у відкритих водоймах, небезпечні знахідки в дитячих пісочницях попереджають українців про те, що за кожен необдуманий крок можна заплатити життям.
На що слід зважати та як довго триватиме небезпека, спеціально для Mind пояснює Григорій Мамка, народний депутат України, заступник голови Комітету ВРУ з питань правоохоронної діяльності.
Окрім протитанкових і протипіхотних мін ворог лишає снаряди, авіаційні бомби, розтяжки з гранатами, боєкомплекти. Особливу увагу в ДСНС звертають на елементи касетних боєприпасів – значна їх частина також вибухає не одразу.
Через ворожі дії небезпечною вважається територія 300 000 кв. км – це площа майже половини країни. За даними ДСНС, станом на середину липня від вибухонебезпечних предметів було очищено понад 64 000 га української території. Але це крапля в порівнянні з тим, що на розчистку в майбутньому чекає понад 20 млн га нашої землі.
Практика показує, що один день активних бойових дій на певній території дорівнює одному місяцю, необхідному на знешкодження та очистку землі від мін, нерозірваних боєприпасів та інших «подарунків».
Зробити більш-менш точні кількісні підрахунки вибухонебезпечних предметів, залишених ворогом на території України, нереально. На сайті ДСНС працює інтерактивна мапа з місцями виявлення та розташування небезпечних ділянок, яка дає змогу стежити за динамікою робіт з розмінування в реальному часі. У МВС орієнтують ДСНС на первинне оперативне розмінування впродовж 2022 року: це очистка доріг, населених пунктів і територій навколо них, прибудинкових територій. Повне розмінування України затягнеться на 7–10 років.
При МВС України вже понад два місяці працює Міжнародний координаційний центр з питань гуманітарного розмінування. Серед його обов’язків – залучення фахової, технічної та фінансової міжнародної допомоги.
Процес розмінування дуже кропіткий та коштовний і без партнерської допомоги неможливий.
У перший місяць війни в Генштабі ЗСУ оцінили його в $250 млрд. Але станом на кінець червня в експертних колах приблизна оцінка розмінування становила від $400 млрд до $900 млрд.
У порівнянні з цими сумами наявні бюджети, призначені на розмінування, виглядають дуже скромно: у квітні уряд виділив 555,4 млн грн МВС на ліквідацію наслідків збройної агресії – фінансування мали направити ДСНС на утримання піротехнічних підрозділів та аварійно-рятувальних частин. Також у травні США надали Україні $4 млн підтримки (міжнародній організації життєзабезпечення небезпечних територій, The HALO Trust в Україні), на які планувалося задіяти 10 команд для очищення територій.
Свою місію в Україні планує розгорнути і служба ООН із розмінування UNMAS. І хоч процес виявлення та знищення мін відбувається безперервно, роботи у вибухотехніків вистачить після перемоги на довгі роки.
Окрім Міжнародного координаційного центру в Україні працює створений восени минулого року Національний орган з питань протимінної діяльності (головою нацоргану визначено міністра оборони). Головним його завданням мала стати розробка й запровадження національного стандарту з протимінної діяльності. Втім, цей орган поки що не показав видимих успіхів. На одному з останніх засідань ухвалювали рішення організаційного характеру, а не стратегічного.
Результатів щодо створення багаторічної Державної протимінної стратегії не представили поки й у Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, МВС та інших відомствах, яким була доручена спільна розробка цієї програми.
Тому, поки Державна протимінна стратегія перебуває в стадії розробки, громадяни мають самостійно дбати про власну безпеку:
На рівні держави вже проводяться інформаційні кампанії для дітей і дорослих щодо мінної безпеки: створено мультфільм про собаку Патрона, який шукає міни, а також застосунок «Розмінування України».
Втім, цифрових інформаційних засобів замало, потрібні засоби зовнішньої реклами: сітілайти, білборди та хоумборди (дошки оголошень у багатоквартирних будинках) – і широке роз’яснення проблематики серед населення.
У світі з 1996 року існують міжнародні стандарти для програм у сфері гуманітарного розмінування. Стандарти МСПМД (IMAS) були розроблені для підвищення безпеки, ефективності та результативності протимінної діяльності, а також для підтримки загального й послідовного підходу до проведення операцій із протимінної діяльності.
Застосування IMAS регулюються п’ятьма керівними принципами:
Докладно ознайомитися з ними можна на сайті Міноборони.
Досвід країн, які пройшли всі етапи розмінування, свідчить про неухильне дотримання цих стандартів. Зупинимося коротко на успішних стратегіях розмінування Албанії та Хорватії.
Албанія. Мінна небезпека на північному сході Албанії виникла через конфлікт у Косово. Після обстеження Албанськими збройними силами у 1999 році було визначено 15 250 000 м кв. небезпечних ділянок території.
Після косовської кризи 1999 року албанський уряд оперативно відреагував щодо захисту цивільних. Однак це було зроблено без урахування міжнародних стандартів протимінної діяльності. Невдовзі після очищення албанська влада провела обстеження, яке вказало, що більша частина прикордонної території все ще замінована. Тож усі території довелося повторно розчищати.
Наприкінці 1999 року в Албанії ухвалили Міжнародні стандарти протимінної діяльності та створили структуру для здійснення гуманітарних протимінних заходів. У 2002–2006 роках країна досягла стабільного прогресу на шляху до того, щоб стати вільною від мін.
Хорватія. Останні роки досвідом розмінування з Україною на практиці постійно ділиться й ця країна. Війна за незалежність тут тривала у 1991–1995 роках – протистояння дуже нагадує війну на Донбасі, яка триває з 2014-го.
У Хорватії працює Центр розмінування – міжвідомчий орган із функціями координації і контролю протимінної діяльності та міжнародного співробітництва. Він розробляє проєкти національних програм, які далі схвалює парламент, і плани гуманітарного розмінування, які схвалює уряд.
Зараз Україна заручилася підтримкою Хорватії щодо проведення розмінування звільнених територій. Втім, приклади розмінування цих та інших Балканських країн свідчать про принципове слідування стратегіям і планам щодо розмінування, а також про наявність якісного законодавчого підґрунтя. Для України, попри ухвалений закон про протимінну діяльність (із внесеними 2020 року змінами), вкрай важлива наявність національної «дорожньої карти» та неухильне слідування міжнародним стандартам із протимінної діяльності, які були ухвалені в Україні п’ять років тому.