Що це в небі деренчить? або Як ЗСУ збивають іранські дрони-камікадзе
Чому Ірану не стане сил на «велике замовлення» для росії
Іранські беспілотніки-камікадзе типу Shahed-136 останніми тижнями стали досить великою проблемою для України. І тут постає питання – скільки саме росіяни закупили таких «шахедів». 11 жовтня президент Володимир Зеленський під час термінової наради глав країн «Великої сімки» (G7) заявив, що країна-агресор вже замовила в Ірану 2400 дронів-камікадзе. На що здатні ці БПЛА й чи дійсно Іран може забезпечити постачання такої кількості дронів, розповів Mind військовий експерт Михайло Жирохов.
Основне слово в риториці президента – «замовила», тому що реально західні аналітики говорять про те, що кремль спочатку міг отримати всього 300 таких дронів. І це довгий час було дуже схоже на правду, адже за фото, які час від часу викладали різні ЗМІ з місць ударів дронів, найбільший номер «Герань-2» це «290». Однак сьогодні вже з'явилося фото уламків із бортовим номером «431».
Крім того, якщо б Іран мав можливість виготовити стільки апаратів, то хід бойових дій у тому самому Ємені або Сирії, де Тегеран підтримує одну зі сторін у війні, був би зовсім інший.
Збиті дрони «Герань-2».
Крім того, річ не тільки в тім, що Shahed-136 наносять досить точні удари, а наше система ППО не встигає реагувати. А й у тім, що росіяни їх із самого початку почали використовувати «роями» – тобто по одній цілі працюють відразу чотири, а то й вісім апаратів. І тут одразу постає інше питання.
Як так швидко росіяни навчилися використовувати новітню зброю?
Від перших згадувань про можливі закупки до першого удару минуло обмаль часу. Відповідь може бути тільки одна – разом з апаратами росіяни отримали й інструкторів – фактично найманців, які і обслуговують станції наведення і беруть участь у бойових діях на території України.
Хоча реальні підтвердження такої інформації поки відсутні, Центр національного спротиву з посиланням на інформаторів з окупованих територій називає мінімум три населених пункти, де базуються «шахеди» – це Залізний порт, Гладівка (Херсонська область) та Джанкой (окупований Крим).
Ще раніше була інформація від військової розвідки, що іранці можуть розміщуватися на аеродромі Новофедорівка (окупований Крим), а також, що їх масово перекидають до білорусі. Водночас підтвердження всіх цих даних наразі відсутнє, а «шахеди» на північних кордонах поки що не виявлені.
Загалом більшість ударів дронів локалізується саме на півдні та частково в центрі, що може свідчити про розміщення пунктів управління до них саме в Херсонській області або десь поряд.
Проте варто наголосити, що вже надходила інформація про накриття артилерійським вогнем ЗСУ одного з таких пунктів, однак офіційно її поки що не підтвердили. Так само й Іран досі не визнав передачу військовим рф Shahed-136. Своєю чергою росіяни теж говорять тільки про якісь міфічні «Герань-2», які «раптово» почали масово виготовляти. Також дуже поширеним є твердження про те, що росіяни змогли налагодити ліцензійне виробництво іранських дронів.
Однак це теж не робиться швидко – від монтажа виробничої лінії до організації постачання необхідних компонентів. Причому не варто забувати, що в дронах іранський тільки корпус, уся решта начиння закуплена на цивільному ринку в Європі та Китаю. Тому в умовах наявної транспортної блокади для рф буде величезною проблемою налагодити закупівлі за «сірими» схемами.
Як ЗСУ може збити «непомітні» іранські дрони?
Щодо засобів ураження для апаратів такого типу, з огляду на кількість збитих апаратів останніми днями, наші військові таки знайшли «магічну пігулку». Так, станом на 10 жовтня командування Повітряних сил ЗСУ заявило про 9 збитих «шахедів», а Міноборони підтвердило за 11 жовтня – 13, напередодні 12 жовтня – 17 іранських безпілотників.
Технологія боротьби з «іранцями» буквально «була на поверхні» – апарати досить гучні, мають відносно невелику крейсерську швидкість, тому найбільш ефективним засобом боротьби з ними є вогонь зенітної артилерії (використання ПЗРК буде менш ефективним, хоча й має право на існування).
Причому це в ідеалі – за даними автора декілька апаратів наші бійці збили просто скупченим загороджувальним вогнем з автоматів. Однак, звісно, це колосальна витрата боєприпасів, оскільки стріляти по повітряній цілі може далеко не кожен військовослужбовець.
Ще одним виходом може бути насичення ППО гарматно-зенітними установками (ГЗУ), які можуть створювати досить велику густину вогню. У наших умовах це ЗСУ-23-4 «Шилка» – з радаром і чотириствольними 23-мм гарматами 2A7, 2С6 «Тунгуска» з двома 30-мм 2А38. Але питання в тому, що їхня кількість явно недостатня – та сама «Шилка» була повернута на озброєння в ЗСУ тільки 2014 року.
Яка іноземна зброя допоможе вирішити проблему з «іранцями»?
Вірогідно, саме тому наші військові в перелік допомоги від західних союзників додали німецькі ГЗУ «Гепард» з двома 35-мм гарматами Oerlikon KDA. Їхнє постачання почалося наприкінці липня, і станом на 20 вересня 2022 року на озброєнні ЗСУ їх було 30 одиниць. Ці установки перекинуті перш за все в Одеську область, оскільки саме вона найбільше потерпає від ударів «шахедів».
Але це так звані штатні засоби для боротьби з цією загрозою.
Протягом останнього тижня військові почали використовувати й такі нестандартні елементи, як, наприклад, формування мобільних груп «мисливців за дронами».
Фактично це пікап з установленими в кузові 23-мм зенітною установкою ЗУ-23-2. Такі групи з двох-трьох машин висуваються за інформацією від спостережних постів у сектора, де може теоретично пролягати маршрут дрона-вбивці. А далі – що називається – справа техніки і майстерності розрахунку.
Зважаючи на досвід останніх днів, військові говорять про неефективність використання проти Shahed-136 антидронових рушниць, які є на озброєнні ЗСУ. Найімовірніше, це пов’язано з тим, що в конструкції іранських дронів використовуються найбільш розповсюджені цивільні комплектуючі, під які не заточені армійські зразки. Думаю, що з часом буде знайдена вразливість, і «іранців» можна буде збивати й засобами РЕБ.
Не варто забувати, що росіяни теж роблять висновки, і після перших втрат перейшли до вечірнього або навіть нічного використання «шахедів». Наводяться вони за координатами, тому безпілотникам не важливо на дворі ніч або день, а ось знайти таку «тарахтелку» в небі розрахунку ППО значно важче. Звісно, є тепловійзійні прилади або прилади нічного бачення, однак на оснащення розрахунків потрібен певний час. Отже, змагання «щита та меча», яке йде вже сотні років, триває…