Повномасштабна війна в Україні змінила буденність багатьох українців. Зараз звичні дії можуть забирати більше часу та зусиль, ніж раніше. Згідно з дослідженням Gradus Research, гнів, роздратування та образа – найпоширеніші емоції серед українців з кінця лютого 2022.
Дійсно, час війни – час випробувань та пошуку власних опор. І кожен та кожна з нас шукають те, що допомогло б впоратися з кризовими ситуаціями та відбувати свою стійкість навіть в час невизначеності. Один зі шляхів – волонтерство. Які психологічні труднощі виникають у цій сфері і як з ними впоратись, розповіла Mind керівниця освітньої діяльності освітнього проєкту #stop_sexтинг, клінічна психологиня Аліна Касілова.
Окрім певних дій, волонтерство – це також і про нашу внутрішню потребу. «Коли ми щось робимо, то ми чогось не робимо» – тобто уникаємо певних переживань чи певної роботи.
Коли ми повністю поринаємо в певну діяльність, то це може бути шляхом уникання або власних переживань (наприклад, у цей час не думати про власну тривогу чи страх), або певних дій (наприклад, чимось займатись, щоб не читати соціальні мережі та новини).
Бажання помсти. Фізично кожен з нас не може реалізувати сповна злість на окупантів, а волонтерство, допомога ЗСУ – це як шлях вивільнити цю злість. Адже військові точно зможуть їм показати, що вони зробили неправильний вибір.
Вклад у спільну перемогу. В кожного з нас є потреба робити вклад в спільне. Волонтерство – це як один зі способів бути причетним до масштабних змін.
Цінність. У той самий час для всіх є важливою потреба бути цінним, щоб нас бачили, помічали та приймали. Через волонтерство ми можемо задовольнити цю потребу, адже разом робимо дуже важливі справи.
Попри те, що волонтерство, з одного боку, це про ресурс і про те, що ми отримуємо для себе (люди, знайомства, нова діяльність, нові можливості), з іншого боку – це виснаження та втома.
Що ж може виснажувати? Стереотипи про волонтерів, які можемо чути/читати. Наприклад, що всі волонтери крадуть, а волонтерством займаються лише школярі, а не дорослі люди. На жаль, навіть під час війни ще існує багато стереотипів щодо волонтерів.
Відношення до волонтерів як до чарівних ельфів. Бувають випадки, коли люди навколо вважають, що волонтери – це чарівні ельфи, які із собою мають все-все і вміють абсолютно все. А якщо раптом вони не такі, то значить, і не волонтери зовсім. Так, під час війни ми показали, що можемо зробити багато з того, що раніше здавалось дивовижним. Але це можливо завдяки спільній роботі.
Нескінченний потік завдань/багатозадачність. Доволі часто волонтерство – це про багато різних завдань, які виконують одні і ті ж самі люди.
Успішний успіх. В інтернеті зараз багато постів та сторіз про те, як люди за декілька годин збирають величезні суми чи купляють щось важкодоступне. На фоні цього наші успіхи можуть виглядати дрібними (і ми їх знецінюємо) і це може демотивувати.
Фізична втома. В потоці цих всіх завдань часом не вистачає часу попіклуватись про себе: поїсти, відпочити, випити води. Деякі волонтери настільки включені в цю роботу, що їм не вистачає часу на повноцінний сон.
Фізичні прояви: нудота, головний біль, фізична втома, температура.
Психологічні прояви: роздратованість, злість з найменшої причини, небажання щось робити для спільноти, конфліктність.
Соціальні прояви: уникання спільноти, неформальних подій, відсутність у чатах волонтерів (небажання комунікувати з іншими).
Важливо вибудовувати кордони волонтерства, бо ми всесильні, але недовго.
Чіткий графік волонтерства від і до. Важливо для себе вирішити, скільки годин на день/тиждень я присвячую волонтерству і коли (ранок, день чи вечір). Якщо працюєте в команді, то важливо це озвучити іншим, щоб вони розуміли, коли можна на вас розраховувати.
Чіткі обов’язки, що я роблю. Важливо так само сформувати чіткі обов’язки, що ви виконуєте в волонтерстві. Це дозволяє не розпорошуватись на всі можливі напрямки і передавати завдання, які не для вас (якщо працюєте в команді, або якщо є потреба у помічнику).
Час для відпочинку: поїсти, попити, пройтись. Якщо самостійно не вдається врегульовувати свій час, то використовуйте будильник чи сповіщення щодо часу для їжі та для короткої прогулянки.
Важливий момент – наші стосунки у волонтерстві. Якщо ви в одній команді з друзями, родичами, партнером чи партнеркою, то важливо обговорити з ними, що у волонтерстві ви виконуєте інші ролі. Наприклад, ви можете давати певні завдання і це не означає, що ви командуєте і ви більше не друзі. Ні, це про інші ролі.
Спілкування з іншими, виконання ніби простих завдань в умовах стресу також виснажує. Тому важливо мати час для себе навіть після волонтерства: прогулятись по місту, випити каву, почитати книжку – зробити будь-що традиційне для вас.
Доєднуватись до супервізійних груп для волонтерів, щоб проговорити свій досвід, почути інших та мати змогу розв’язати певні питання, які засмучують. Такі групи, наприклад, організує МЦРЛ.
Тож нам важливо зараз об'єднуватись та допомогти одне одному. Але в першу чергу треба попіклуватись про себе та свій стан, адже як ми можемо бути підтримкою та опорою для інших, коли самі не в ресурсі? І навіть супергероям потрібна пауза та відпочинок.