За останній рік освітня інфраструктура Україна зазнала великих руйнувань і збитків. За даними Міністерства освіти, у період великої війни понад 3000 закладів освіти пошкоджено бомбардуваннями та обстрілами, з них 440 повністю зруйновані. Це значно погіршило доступність освіти: зараз менше третини українських дітей мають змогу регулярно ходити до школи. Оновлення потребують не лише школи з прифронтових регіонів, а й ті заклади в тилових областях, які на час великої війни стали гуманітарними хабами, прихистками та укриттями. Які саме заклади освіти гостро потребують фінансових вливань, спеціально для Mind розповідає Олександр Елькін, голова ради ГО «EdCamp Україна».
У рамках проєкту «Змінитися за 7 місяців» організація запропонувала українським закладам освіти можливість переосмислення як шкільного простору, так і освітнього процесу – за допомогою аудиту у школі, ремонту приміщень, тренінгів шкільних колективів і долучення громад до процесу модернізації закладів. Ці зміни затребувані: на конкурс подалися 96 закладів освіти майже з усіх регіонів України.
Заявки подали школи з 21 області України (крім Волинської, Луганської, Одеської областей та АР Крим). Найбільше закладів – з Харківщини (10 заявок) і Київщині (9 заявок), по 7 закладів із Вінницької та Львівської областей. Майже половину заявок, 43,7%, становлять сільські заклади освіти, решта – з міст районного рівня й обласних центрів.
Найбільш поширеною у школах-заявниках є змішана форма навчання, у якій чергуються очне відвідування уроків і дистанційні формати. У такому режимі працюють 50% закладів-заявників. У всіх школах є учні, що має статус ВПО, хоча їх кількість різко варіюється від закладу до закладу – від 1 до 325 учнів та учениць. Так само різними за масштабом є самі школи, де навчаються від 20 до 1900 дітей і викладають від трьох до 135 вчительок та вчителів.
«У дворі цієї школи росла сосна, але нині від неї залишилася лиш частина стовбура. Крону знесло снарядом, і це врятувало заклад від більших руйнувань», – розповідають учениці ліцею села Бобрик Броварського району на Київщині.
З 8 березня 2022 року село було окуповане, школа постраждала від бомбардувань та обстрілів. У закладі жили російські окупанти, які покрали шкільне майно й техніку, пошкодили харчоблок. Загалом 23,9% шкіл-заявників потребують ремонту приміщень через обстріли, чотири з них повністю зруйновані.
У тилових регіонах України багато шкіл стали центрами активних громад і перебрали роль волонтерських хабів чи прихистків для родин ВПО – часто заклади були і одним і другим. «У перші дні війни ми зразу перейшли на дистанційну форму навчання, колектив школи волонтерив щодня – приймали на ночівлю переселенців у класах, готували обіди для місцевої терооборони та випічку на фронт, самостійно власним коштом облаштували укриття. З квітня до міста повернулася частина наших учнів і прибуло дуже багато ВПО. Для діток переселенців постійно проводили безкоштовні творчі та кулінарні майстер-класи, влітку працювали як літній оздоровчий табір», – пише Оксана Нагорна, директорка початкової школи «Казковий світ» у Хмельницькому.
З отриманих заявок ми зрозуміли, що частина шкіл і досі ,окрім освітньої діяльності, займається волонтерськими та гуманітарними проєктами, збирають допомогу, залучають до акцій підтримки учнів. Тому заклади як у прифронтових, так і в тилових регіонах потребують ремонту.
25% шкіл-заявників необхідна модернізація простору, оскільки будівлі старі, а в багатьох випадках плани капітальних ремонтів 2022 року були скасовані. 13,5% шкіл мають потребу в побудові чи обладнанні укриттів, оскільки нині вони є необхідною умовою проведення очного навчального процесу. 12,5% закладів потребують ремонту через зношування помешкань, які використовувалися як житло для ВПО.
А 19,8% закладів-заявників хочуть облаштувати простір психологічної реабілітації для учнів та вчителів, де можна відновитися від стресу, поговорити з психологинею чи психологом або просто усамітнитися на певний час. У переважній більшості випадків ремонт необхідний великим спільним просторам, як-то актові зали, харчоблоки, коридори та вхідні групи, оскільки школи мають мало можливостей для їх оновлення на відміну від класних кімнат, де регулярно були ремонти, часто із залученням батьків.
Окрім потреб в оновленні та модернізації власне простору, заклади освіти також вказували напрямки, у яких вчительським колективам необхідний розвиток. Адже важливим аспектом проєкту «Змінитися за 7 місяців» є удосконалення навчального процесу, довготривалі зміни освітнього середовища та побудова стійкісноорієнтованої школи.
Ми плануємо провести дослідження клімату й ефективності взаємовідносин у шкільній родині. Ми бачимо чотири складові стійкісноорієнтованого простору – він має бути безпечним, недискримінаційним, інклюзивним і таким, що мотивує. Ми запропонуємо таку модель, у якій ці напрямки можна намацати, сформувати на рівні критеріїв, індикаторів. За підсумками ми зможемо дати конкретні рекомендації, розпочнемо ремонтні роботи. Цю тверду частину ми підсилимо м’якою через програми підвищення кваліфікації. Та головне – досвід, що пройдуть школи-переможниці проєкту, буде описаний як певний алгоритм дій, який зможуть взяти до використання інші заклади освіти.
Найзатребуванішим напрямком розвитку вчителі вказують навички психологічної допомоги собі та іншим при стресі, вигоранні – за це висловилися 39,6% закладів-заявників. Частина закладів бачить можливість освоїти ці навички за допомогою упровадження програми соціально-емоційного та етичного навчання (СЕЕН), яка працює на здобуття навичок регуляції емоцій, співпереживання, залученості до громади та світу. 32,2% шкіл потребує розвитку партнерських відносин із батьками чи громадою, у якій працюють.
19,8% вчителів необхідний професійний розвиток, як методичний, так і за предметами, які вони викладають. 11,4% закладів-заявників бачать необхідність у створенні безпеки освітнього середовища, як фізичної, так і психологічної. І лише 6,2% шкіл мають необхідність розвитку, безпосередньо пов’язану з війною, – створення алгоритмів дій під час екстремальних ситуацій, навчання протимінній безпеці.
До усвідомлення важливості цього напрямку закладам освіти ще треба прийти, адже безпекові питання будуть актуальними ще багато років, зважаючи, зокрема, на те, що Україна, за оцінками ООН, – найзамінованіша країна світу.
Наразі перший етап проєкту завершений: після трьох раундів відбору перемогли два заклади освіти. Перший – це ліцей села Бобрик Броварського району на Київщині, який має ушкодження внаслідок окупації та бойових дій. Другий – Тернопільська загальноосвітня школа № 28, яка прийняла у себе сотні переселенців і досі є волонтерським штабом, окрім своєї основної діяльності. Тож, ці школи стануть майданчиками як фізичної відбудови, так і ціннісного переосмислення освітнього середовища та процесу.