Котики, тримаємось: піклуємося про себе та близьких під час війни

Кілька днів та ночей поспіль рашисти атакували іранськими шахедами територію України. Такі дії з боку ворога прогнозовані, адже війна триває. Проте вони можуть негативно впливати на психологічний стан українців. А отже, дбати  під час війни про своє ментальне здоров’я не менш важливо, аніж волонтерити для ЗСУ. Психологи радять прислухатися до своїх внутрішніх переживань і потреб одразу, як тільки про це просить організм. Не варто чекати, коли закінчиться війна або слушної нагоди, щоб звернутися за допомогою до психолога, бо потім може бути запізно. Необхідно подумати про дітей, які не завжди здатні самостійно дати собі раду та розпізнати свої емоції.

Як допомогти дітям, аби не нашкодити їм, розповіла американська сімейна терапевтка, виконавча директорка Центру розвитку дитини та сім'ї при Інституті шкільного сімейного консультування в Каліфорнії Тоні Неміа. У межах проєкту «Толока стійкості», який для української освітньої спільноти організовує EdCamp Ukraine, вона зустрілася з українськими вчительками та вчителями та поділилася практичним порадами. Олександр Елькін, голова ради ГО EdCamp Ukraine, член Консультативної ради з питань сприяння розвитку системи загальної середньої освіти при Президентові України, зібрав для Mind основні тези виступу експертки.

За словами Тоні, усі травми, які діти переживають у ранні рока, мають негативні наслідки впродовж усього життя. У США слово «травма» використовують доволі часто, але в середовищі, у якому працює терапевтка, схильні радше говорити про те, що люди весь час переживають багато стресу: у вихованні дітей, під час роботи, у намаганнях забезпечити родину.

Наслідки токсичного стресу для родини

Один зі шляхів, внаслідок якого з нами відбувається стрес, полягає в тому, що в організмі по кровоносній системі курсують гормони стресу. Якщо звернути увагу на те, скільки страждань і травм люди переживають по всьому світу, незалежно від країни, то майбутнє можна уявити доволі похмурим. Утім травма не повинна ставати довічним вироком, адже ми не приречені страждати. Оскільки наш мозок є пластичним, він постійно змінюється, реагуючи на середовище. Якщо будемо дбати про своє здоров’я, то обов'язково знизимо негативний вплив дитячого досвіду та негативного стресу на наш організм.

Однак існують п'ять захисних чинників від негативного стресу. Їх виявили, коли намагалися знайти підсилення для сімейноорієнтованого підходу, однак ними можуть користуватися в різних сферах, зокрема й вчителі, які працюють із дітьми, і спеціалісти зі сфери психічного здоров'я. Йдеться про такі поради:

1. Пам’ятати про почуття гумору.
2. Робити речі особисто для себе, щоб підтримати свій внутрішній стан у гармонії.
3. Бути терпеливими до різних ситуацій. До прикладу, навчитися зупинятися й віднайти спосіб по-іншому вирішити справу.
4. Бути гнучким, адже зміни – це те, що стається з нами щодня.
5. Вірити. Не обов'язково бути прихильником певної релігії, але мати віру в те, що людяність у суспільстві переможе – важливо.

Як вибудувати стійкість

Якщо ми переживаємо складні часи, не варто шукати складні рішення.

Тому варто:

• Прислухатися до себе й робити те, що приносить більше приємних моментів. Наприклад, якщо більше подобається вишивати, аніж медитувати, варто цим займатися. Або, коли маємо складні випробування в житті, краще їсти те, що любимо, а не те, що вважається здоровим харчуванням. Також у цьому разі не варто не зловживати алкоголем.
• Підтримувати свій стан ритуалами чи процесами, які вам знайомі та заспокоюють вас. Якщо ви не маєте певних мантр, створіть їх для себе самі.
• У спілкуванні з дітьми чи дорослими, втішати та підтримувати їх замість того, щоб нарікати й казати, що світ котиться в прірву.
• Танцювати та співати так, як вміємо.

Тоні Неміа переконана, що один зі способів побудувати кращий світ навколо себе – це змінюватися через освіту. Цього прагнемо й ми в спільноті EdCamp Ukraine, яка за 7 років роботи об’єднала понад 40 000 освітян з усіх куточків нашої країни. Команда інноваторок та інноваторів мотивує освітян розвиватися й ділитися досвідом, ідеями та натхненням, змінюючи ставлення до вчительської професії і до самих себе. Робимо це під час наших (не)конференцій, тренінгів та неформальних зустрічей. Тож запрошуємо зростати й розвиватися разом із нами.