Від кризи до розвитку: Індонезія як приклад відновлення для України

2004 року в Індонезії стався підводний землетрус магнітудою 9,0 балів, який спричинив цунамі. Тодішня катастрофа стала одним із найбільших стихійних лих у сучасній історії. Хвилі охопили Індійський океан, сягнувши та зруйнувавши прибережні зони аж до Східної Африки. Найбільших руйнувань зазнала індонезійська провінція Ачех – збитки становили $4,5 млрд. Через коливання інфляції та велику необхідність відновлення потреба в коштах зросла до $7 млрд. Внаслідок цунамі загинули понад 220 000 людей у 14 країнах, більш як 160 000 із них були мешканцями провінції Ачех. Список жертв розширився через відсутність їжі, чистої води та медичної допомоги. Гуманітарні працівники не завжди могли доставити продовольство у віддалені райони, де дороги були вщент зруйновані. Однак майже за 5 років пошкоджену інфраструктуру Ачеху вдалося відновити й навіть поліпшити. Люди змогли повернутися до осель, відбудованих на місці старих поселень. Відновлення житла стало найважливішим видом допомоги, яку отримували люди.

У чому полягав успіх швидкого й ефективного відновлення Індонезії? Чи може він бути релевантним для України, попри відмінність характеру трагедій, розповіла Mind комунікаційна менеджерка Інституту аналітики та адвокації Марія Мигаль.

Хто керував відбудовою?

Після катастрофи були проведені серйозні заходи з реконструкції та відновлення Ачеху та Ніасу. Деякі з них офіційно координував уряд Індонезії, інші були здійснені міжнародними донорами й місцевими неурядовими організаціями.

Для втілення довгострокової стратегії відновлення у квітні 2005 року президент видав акт про заснування Агентства з реконструкції та реабілітації Ачеху й Ніасу. Основними завданнями агентства були координація розподілу бюджетів із національних та іноземних джерел, а також забезпечення прозорості й підзвітності процесу впровадження планів відновлення.

Для агентства було створено спеціальну оперативну групу для отримання повідомлень про корупцію, розгляду та проведення попереднього розслідування й подальшої роботи з правоохоронними органами. За перший рік роботи група отримала 85 публічних скарг, пов’язаних із корупцією, у 2007-му Наглядова рада повідомила про 153 випадки потенційного шахрайства до правоохоронного органу Індонезії – Комісії з викорінення корупції.

Свою діяльність агентство здійснювало в рамках створеного перед цим Генерального плану відбудови, який був спрямований на відбудову житла, засобів існування переважно через кошти приватного сектору та грантову підтримку. Цей документ і став орієнтиром для роботи інституції.

Генеральний план із відновлення Ачеху та Ніасу

Майбутні середньострокові зусилля з відновлення найбільш зруйнованих островів були сформовані в Генеральному плані реконструкції та реабілітації Ачеху й Ніасу. Документ, розроблений Національним агентством з планування розвитку, охоплював п’ятирічний період реалізації – з 2004 до 2009 року.

Однак на етапі створення документу виникли розбіжності щодо коректності відображення прагнень відновлення між органами місцевого самоврядування та НУО. Тому очільник новоствореного агентства ухвалив рішення не ретельно дотримуватися розробленого плану, а використовувати його як довідковий. Після закінчення терміну дії документ слугував орієнтиром для підготовки технічного плану в довгостроковій перспективі.

Для скринінгу й оцінки виконання плану дій уряд розробив систему моніторингу, яка наділяла відповідними повноваженнями членів Наглядової ради Агентства з реконструкції та реабілітації та Національного агентства з планування розвитку. 

За 4 роки діяльності агентство виконало 94% від того, що було зазначено в початковому Генеральному плані. Було скоординовано 12 500 різних проєктів із залученням понад 60 донорів і агенцій, а також близько 700 НУО. Також реалізували понад 5000 власних проєктів реконструкції.

Який досвід відновлення Індонезії релевантний для України?

Нині моделі та практики посткризового управління, які здійснювалися індонезійським агентством, високо оцінені у світі. Велика кількість міжнародних партнерів та експертів вбачають, що Україна може перейняти успішний досвід Індонезії у післявоєнній відбудові.

У січні 2023 року в Україні створили окрему інституцію, яка відповідатиме за реалізацію проєктів відбудови – Державне агентство відновлення та інфраструктурних проєктів. В основу роботи новоствореного органу також закладені принципи прозорості та підзвітності, а його діяльність має ґрунтуватися на потребах громад ы регіонів.

Для ефективності впровадження планів повоєнної відбудови в Україні слід розробити сталу й справедливу антикорупційну політику, провівши реформи правосуддя та правоохоронної системи, реформу державної служби. Ця необхідність продиктована як умовами, що складаються в нашій країні десятиліттями, так і досвідом з відновлення Індонезії.

Посилена увага в процесі відбудови України приділяється розвитку soft-skills у населення, аби підсилити їхню спроможність бути затребуваними на ринку праці або ж розпочинати власне підприємство, даючи робочі місця іншим. Для розвитку власного бізнесу створені можливості як з боку уряду, так і міжнародних партнерів, а затребуваність населення на ринку праці підвищується шляхом програм перекваліфікації та навчання. 

Важливо також забезпечити активну участь громади в процесі розробки та реалізації програм – це допоможе підвищити їхню ефективність і забезпечить задоволення потреб населення.

Зрештою, комплексне відновлення вимагає значних ресурсів, тому важливо забезпечити ефективне використання коштів і створити належні механізми контролю, послуговуючись наявними здобутками та перевагами в цифровізації.