Mind продовжує публікувати матеріали в рубриці Nota Bene. Цей формат передбачає дещо більше емоційне забарвлення, що, втім, компенсується глибиною експертизи автора в досліджуваному питанні. Сьогодні Денис Безлюдько, спеціальний кореспондент Mind, редактор проєкту #GDENGI, розмірковує про те, як монетарна політика Національного банку корелюється з воєнними реаліями, у яких живе країна, і якими є плюси та мінуси таких рішень для української економіки.
Уже майже півтора року Нацбанк живе за «воєнним» часом. З 24 лютого центральний банк країни ухвалив багато регуляторних рішень. За багатьма з них отримав у відповідь шквал критики. Найчастіше небезпідставної. Але. Щоб було, якби їх не було? У кризовій ситуації вчасно ухвалене рішення на шальках терезів зазвичай переважує правильно ухвалене. Спробуємо поставити кому у фразі «стратити не можна помилувати».
До травня 2022 року Нацбанк мужньо тримав облікову ставку на рівні 10%. У принципі, коли всю країну лихоманило, а російські танки розстрілювали Київ, Чернігів, Суми та Харків, розмір цього макрофінансового показника мало кого хвилював. Та й мало на що впливав. З червня минулого року облікова ставка зросла до 25% і з того часу не змінювалася.
Шоковий період пройдено. На профільному комітеті НБУ вже лунають голоси щодо зниження облікової ставки. А уряд напрацьовує механізми компенсації кредитних ставок. Перші кроки, гадаю, будуть зроблені у сфері іпотечного кредитування.
З початку повномасштабного російського вторгнення Нацбанк зафіксував курс на рівні 29,25 грн/$. У липні – девальвував одразу на 25% – до 36,57 грн/$. Критикували і перше, і друге. А рішення заборонити обмінникам виставляти курс на табло взагалі породило купу конспірологічних теорій.
Утримуючи валютні курси до прив'язки до офіційного, НБУ підкріплював це масштабними інтервенціями. А завдяки масштабній фінансовій допомозі наших міжнародних партнерів міжнародні резерви не лише не впали, а й зросли до рекордних значень за останні роки. А валютні обмеження НБУ вже анонсував, що потроху пом'якшуватиме.
Після виведення з ринку трьох російських держбанків Нацбанк обережно поводиться з учасниками банківського ринку. Сенс Банк (екс-Альфа) хоч і перебуває під пильною увагою, але продовжує роботу, і його доля наразі неясна. Австрійський «Райф» та угорський ОТР продовжують працювати і в росії, і в нас. Навіть маючи статус «спонсорів тероризму» від НАЗК.
У кризу виводити з ринку або реформувати три не найменші (а «Райф» і «Сенс» практично системоутворюючі) – це дуже дорогий проєкт, навіть для центробанку. Тож НБУ в принципі ухвалив соломонове рішення, що «діти за батьків не відповідають» і довірив долю материнських контор Райффайзенбанку та ОТР-банку європейському регулятору. Тим більше що в рамках чинного законодавства особливих санкцій до цих «порушників» НБУ застосувати не може. А доля «Сенсу» зависла в парламенті. Нардепи просаботували остаточне ухвалення відповідного закону.
Загалом слід зазначити, що НБУ контролює ситуацію. Резерви зростають, курс плюс-мінус стабільний, інфляція пригальмовує. Вона, звичайно, не в межах 5%, якого ми прагнули до війни. Але й нижче, ніж очікував сам НБУ. На 2022 рік прогноз щодо інфляції був 30%, вклалися у 26%. Паніки серед населення також немає: черги в обмінники за доларами не стоять і в банки за депозитами також. Критикувати НБУ, звісно, треба. Громадський контроль ніхто не скасовував, але «коми» таки треба ставити в правильному місці.