Іранський новий (вкрадений) літак: український «Антонов» може пред'явити свої права на розробку
Simorgh дуже схожий на український АН-140, але довести це буде складно
Іранські ЗМІ днями повідомили, що іранський літак Simorgh здійснив перший політ. Але за цією красивою картинкою іранських «досягнень» насправді криється цікава історія, адже цей літак є незаконною переробкою українського АН-140 виробництва «Антонова». Чи може справжній український виробник захистити свої права на розробку, розбирався для Mind адвокат, радник ЮК «Молотай і партнери» Костянтин Зеров.
Захист інтелектуальної власності у сфері літакобудування має обмеження
Перш за все треба відмітити, що інтелектуальна власність у сфері авіаційного будівництва має комплексний характер охорони.
Назва літака може бути зареєстрована як торговельна марка; зовнішній вигляд (дизайн) окремих частин літаків може охоронятися за допомогою промислових зразків; конструкторська документація – за допомогою норм авторського права як науковий твір, а певний пристрій (скажімо, технічний вузол) літака чи процес (спосіб) – за допомогою винаходів.
Не слід забувати також, що інтелектуальна власність має обмеження за часом і простором охорони. Наприклад, винахід необхідно патентувати в кожній комерційно привабливій країні окремо, витрачаючи додаткові кошти як на сам процес патентування, так і на щорічне підтримання чинності дії патенту.
У тих країнах, у яких оригінальний виробник не заявлявся на отримання патенту з тих чи інших міркувань, кожна особа має право використовувати відповідний об’єкт на свій розсуд. Крім того, патентування винаходів не завжди є виправданою стратегією захисту своїх активів, адже передбачає розкриття громадськості суті винаходу і після закінчення періоду монополії (максимально 20 років) кожен має право використовувати відповідний об’єкт на свій розсуд.
Тому у сфері авіабудівництва поширеним є підхід охороняти власні розробки не за допомогою винаходів, а за допомогою ще одного об’єкта права інтелектуальної власності – комерційної таємниці, час існування якої визначається не в наперед встановленій законом кількості років, а періодом існування таємниці як такої.
Встановити порушення прав інтелектуальної власності українського «Антонова» – чи реально?
На жаль, самої лише інформації в ЗМІ щодо візуальної схожості Simorgh з українським АН-140 є недостатнім для однозначного визначення наявності чи відсутності порушень прав ДП «Антонов».
Для відповіді на це питання необхідно щонайменше встановити:
- Які конкретні об'єкти інтелектуальної власності ДП «Антонов» охороняються на території Ірану (це знають лише представники ДП «Антонов»).
- Якими є умови контрактів між ДП «Антонов» та іранською HESA (можливо, у них є пункти, які дозволили обійти права та інтереси українського конструкторського бюро; це знають лише представники ДП «Антонов»).
- Якими є законодавчі винятки та обмеження щодо об’єктів інтелектуальної власності в Ірані (цілком допустимими є положення щодо примусового ліцензування іноземних технологій, щоб сприяти обороноздатності зазначеної країни).
Втім, навіть якщо порушення прав інтелектуальної власності ДП «Антонов» буде доведеним, ефективний захист прав і притягнення до відповідальності компанії HESA може бути ускладненим.
Так, воєнні літаки Ірану навряд чи входитимуть в авіаційний простір цивілізованих країн, де можна ефективно захищати інтелектуальну власність. А іранська система може посперечатися за звання «найгуманнішої» із судовою системою однієї сусідньої недодержави.