Іранський новий (вкрадений) літак: український «Антонов» може пред'явити свої права на розробку

Іранські ЗМІ днями повідомили, що іранський літак Simorgh здійснив перший політ. Але за цією красивою картинкою іранських «досягнень» насправді криється цікава історія, адже цей літак є незаконною переробкою українського АН-140 виробництва «Антонова». Чи може справжній український виробник захистити свої права на розробку, розбирався для Mind адвокат, радник ЮК «Молотай і партнери» Костянтин Зеров. 

Захист інтелектуальної власності у сфері літакобудування має обмеження

Перш за все треба відмітити, що інтелектуальна власність у сфері авіаційного будівництва має комплексний характер охорони. 

Назва літака може бути зареєстрована як торговельна марка;  зовнішній вигляд (дизайн) окремих частин літаків може охоронятися за допомогою промислових зразків; конструкторська документація  – за допомогою норм авторського права як науковий твір, а певний пристрій (скажімо, технічний вузол) літака чи процес (спосіб) – за допомогою винаходів.

Не слід забувати також, що інтелектуальна власність має обмеження за часом і простором охорони. Наприклад, винахід необхідно патентувати в кожній комерційно привабливій країні окремо, витрачаючи додаткові кошти як на сам процес патентування, так і на щорічне підтримання чинності дії патенту.

У тих країнах, у яких оригінальний виробник не заявлявся на отримання патенту з тих чи інших міркувань, кожна особа має право використовувати відповідний об’єкт на свій розсуд. Крім того, патентування винаходів не завжди є виправданою стратегією захисту своїх активів, адже передбачає розкриття громадськості суті винаходу і після закінчення періоду монополії (максимально 20 років) кожен має право використовувати відповідний об’єкт на свій розсуд.

Встановити порушення прав інтелектуальної власності українського «Антонова» – чи реально? 

На жаль, самої лише інформації в ЗМІ щодо візуальної схожості Simorgh з українським АН-140 є недостатнім  для однозначного визначення наявності чи відсутності порушень прав ДП «Антонов».

Для відповіді на це питання необхідно щонайменше встановити:

1. Які конкретні об'єкти інтелектуальної власності ДП «Антонов» охороняються на території Ірану (це знають лише представники ДП «Антонов»).
2. Якими є умови контрактів між ДП «Антонов» та іранською HESA  (можливо, у них є пункти, які дозволили обійти права та інтереси українського конструкторського бюро; це знають лише представники ДП «Антонов»).
3. Якими є законодавчі винятки та обмеження щодо об’єктів інтелектуальної власності в Ірані (цілком допустимими є положення щодо примусового ліцензування іноземних технологій, щоб сприяти обороноздатності зазначеної країни).

Так, воєнні літаки Ірану навряд чи входитимуть в авіаційний простір цивілізованих країн, де можна ефективно захищати інтелектуальну власність. А іранська система може посперечатися за звання «найгуманнішої» із судовою системою однієї сусідньої недодержави.